Пустомитівська
загальноосвітня школа№1 І-ІІІ ступенів
Пустомитівського району
Львівської області
ШКІЛЬНЕ ЖИТТЯ
Відкритий світ
Пустомитівська ЗОШ №1 презентує:
Екскурсія Канів -Софіївка
Шевченко плакав, а Софія сміялась.
Як і в житті,і сміх,і сльози,і любов завжди поряд. Напевно, це й надихнуло вчителів та учнів Пустомитівської ЗОШ №1 на подорож Шевченковими стежками і стежками мальовничого Софіївського парку(або саду,як його назвав засновник і творець граф Потоцький).Та про все по порядку.
Мандрівкою ми марили довго,певно ,років зо два.І ось….сталося.Зорі посміхнулись,перешкоди подолано,обставини за нас, і ми –вирушаємо!!!
Звичайно ,важко передати весь смак приготувань , хвилювань і емоцій,які передували поїздці.Нетерпляча атмосфера очікування…і ось,нарешті, ми в автобусі.Рушаємо з молитвою,щоб за 12 годин опинитись у Каневі.Чернеча гора,яку виглядали з усіх вікон,вигулькнула несподівано. І сивий Дніпро нахмурив брови-хвилі,женучи їх до берега.342 сходинки подолано- і ми біля Шевченкової могили.
Словами важко передати відчуття,які охоплюють людину,що стоїть біля могили,але тут,біля Шевченка,відчуваєш тільки велич його поезії,увесь трагізм кохання і світлий сум. Нас огортала імла і розповідь екскурсовода,скроплена сльозами дощу, вела нас слідами Тараса від його народження до місця вічного спочинку на «Вкраїні милій».
І сміх,і сльози,і любов…Сивочолий Дніпро б’є хвилями об берег,і дух перехоплює від невимовної краси.Тут нарешті упокоїлась бунтівна душа поета.Річку життя неможливо повернути назад,та ми їдемо з місця спочинку поета до його рідної домівки,у село, де він з’явився на світ,у Моринці.
Батоги дощу січуть усе сильніше,а уява малює хатинку,про яку давно знаємо.
І ось,після 2-х годин поневірянь сільськими бездоріжжями , ми в Моринцях.Хатинка,яка постала перед нами в мареві дощу,здавалась не те що крихітною,а просто іграшковою.Це дивина,як там могла поміститись велика українська родина,напевно,тому ,що подарувала світові такого великого чоловіка.
І плакав Шевченко,і плакала молодая мати з дитятком на руках,передчуваючи нелегку долю своєї дитини.
Хто може побачити долю?Тільки Господь,який її творить .Ми ж можемо уточнити шлях,яким мандруємо.Наш шлях стелиться до Умані,до знаменитої Софіївки.
Шевченко плакав,а Софія сміялась.
І це щира правда.Софіївку неможливо описати словами.Її треба просто побачити й насолоджуватись кожною хвилиною перебування там.Калейдоскоп Софіївських вражень не залишить байдужим нікого.
Та день невблаганно добігав кінця.Позаду залишилася Софіївка,а осінніми сутінками нас зустрічала Вінниця.
Під звуки класичної музики виблискував різнобарвними вогнями міст через Південний Буг, а ми з нетерпінням чекали на знамениті співочі фонтани.Що ж,воно того вартувало.Фонтани,як і вся подорож,не розчарували нас.Втомлені,але щасливі,ми повертались додому.
Мандрівка вдалась.До наступного разу,поки вітер мандрів знову не покличе в подорож.
До 160-річчя від дня народження І.Франка
У святково прикрашеній залі зібралися учні 8-10 класів Пустомитівської ЗОШ №1 І-ІІІ ст. На столах вази із букетами зів’ялого листя. Затамувавши подих, школярі слухають учасників поетично-музичної композиції «Тричі мені являлась любов».
Так сталося в житті І.Франка, що він, тричі покохавши, жодного разу так і не зазнав усієї глибини щастя, любові, проте свято беріг у своєму серці скупі дари великого почуття.
Важко знайти у світовій літературі більш зворушливу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої життєвими негодами й нещасливим коханням, як збірка «Зів’яле листя». Причиною своїх мук закоханий вважає «три недолі», що стали супутниками його життя: перша недоля – «м’яке серце», друга – «хлопський рід», третя – «горда душа». Людська гордість не дозволяє герою просити милостині в коханні, тому всі свої болі і страждання він «у серці здавлює на дні». Ольга Рошкевич, перша й незабутня любов поета, Юзефа Дзвонковська – «гордая княгиня», котра відмовила І.Франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, «гордая душа» - Целіна Журовська подарували поетовому серцю щастя й горе, радість і муки. Саме про це розповідають ведучі - Дуліба Софія та Осідач Анастасія.
Двері храму Кохання відкриває Вовк Василина, пригадуючи прислів’я, приказки та крилаті вислови про найвеличніше й найзагадковіше з усіх почуттів, яке Бог дарував людині.
Звучить літературна композиція за інтимною лірикою І.Франка.
«Не знаю, що мене до тебе тягне»
Каута Микола
«Не надійся нічого»
Микола Ігор
«Лиш біль…»
Галан Олег
«Тричі мені являлась любов»
Білий Максим
«Надходить ніч»
Лисяк Віталій
«Покоїк і кухня»
Вовчанський Семен
«Я не кляв тебе, о зоре»
Бернатович Маркіян
«Чого являєшся мені у сні»
Сахно Кирило
«Моїй дружині»
Хамуляк Тарас
Окрасою заходу стала інсценізація за романом П.Колесника «Терен на шляху», яку втілили в життя Пришляк Максим та Діхтярик Марта.
Нікого зі слухачів не може залишити байдужим пісня Кос-Анатольського на слова І.Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Чарівна мелодія популярної пісні «Чого являєшся мені у сні…» пролунала у виконанні Дуліби Софії, Лозовської Юлії та Осідач Анастасії.
Про особисті переживання ліричного героя, його живу багатющу, гарячу і глибоку натуру учні дізнались зі сповіді великого поета, роль якого талановито зіграв учень 10-Б класу Пришляк Максим.
Спасибі поетові за те, що вмів так кохати й мав талант донести до людей свої почуття, спасибі за те, що створив неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно.
Свято підготували Леськів Л.М., Богоніс Г.Б,
Цюзь А.Ю., П’ятницька Н.Й.
Тричі мені являлась любов
До 205-річчя з дня народження
Маркіяна Шашкевича
«Маркіян Шашкевич – український поет, етнограф, фольклорист, громадський і культурний діяч».
Такою була тема конференції, приуроченої 205 річниці з дня народження одного з кращих синів українського народу Маркіяна Шашкевича, проведена з учнями 8-10 класів Пустомитівської ЗОШ № 1-ІІІ кл. Її відкрила вступним словом заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала, яка відзначила, що поет народився 1811 року в Галичині, яка була під польським гнітом, у час, коли у школах жорстоко карали за кожне слово, сказане українською мовою, а залишив її у 1843 році із збіркою «Русалка Дністрова», «Читанкою» та зміненим світоглядом на розвиток української культури.
Як зірниця на обрії, як передгрозовий небесний зблиск – таким коротким було це життя, але воно, зрештою, було реалізоване найдостойнішим чином.
З доповіддю «Маркіян Шашкевич – будитель нації» виступила учитель української мови і літератури Галина Богоніс.
Повідомлення «Про становище української мови і літератури в часи М.Шашкевича» та «Село Княже і родина Шашкевичів» зробили учителі Іван Федько та Надія Цимбала. Доповідь і повідомлення супроводжувалися демонструванням слайдів.
Цікавою і змістовною була художня програма, до якої були включені вірші поета, пісні на слова його творів та інших авторів, присвячені великому синові українського народу.
Учні 5-Б класу прочитали «Веснівки» і «Дитячі грачки».
Учениця 9-Б класу Анастасія Редько виконала пісню «Сива зозуленька», учень 7-Б класу Дмитро Білий заспівав пісню про Підлисся «Шуми, вітре», а його однокласники – «Пісню про Маркіяна Шашкевича».
Вірші «Споминайте, браття милі…», «До Юлії», «Підлиссє», «Ой, я козак молоденький», «Маркіян Шашкевич» майстерно прочитали учні 8-Б класу Христина Баран, Василь Пакош, Олег Гук, Соломія Кучма, Семен Вовчанський.
У підготовці конференції взяли участь учителі Галина Богоніс, Надія Цимбала, Галина Кузь, Анжела Цюзь, Іван Федько, акомпаніатор Сергій Басюк та педагог-організатор Наталія П’ятницька.
«Твій біль, Україно!»
Так називалася літературно-музична композиція, присвячена вшануванню пам’яті померлих під час Голодомору 1932-1933 рр. українців, яку підготували і провели учні 8-А класу (кл. керівник Дрозда Р.С.). Слухачами цього сумного емоційного дійства були почергово учні 6-9-х класів.
Ведучі програми Олеся Фединяк та Віталій Петлюх, висвітлюючи траурну сторінку історії українського народу, наголосили на тому, що радянська влада навмисно створила штучний голод і знищила мільйони ні в чому не винних людей, що було злочином проти людини.
Далі мова йшла про те, що голодне лихоліття найбільше вразило дітей, які виявилися найменш захищеними.
Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді вмирало 17 людей щохвилини, 1000- щогодини, майже 25 тисяч - щодня.
В могилу зійшли найкращі – працьовиті селяни, звинувачені у «куркульському саботажі», майстри-хлібороби, щедро обдаровані природою, непокірні нащадки козаків, сільська інтелігенція, носії культури і національної ідеї. Голод знищив господаря. І це був найтяжчий соціальний наслідок трагедії.
Нікого не залишили байдужими вірші українських поетів про великий Голод, які майстерно прочитали Анастасія Заворотна, Марія
Колішевська, Максим Куза, Есмеральда Корторреаль, Мар’яна Гембарська, Вікторія Піх, Оксана Ковальчук та Захар Шльома.
Не могла не схвилювати школярів і презентація, яку підготувала класний керівник восьмикласників Дрозда Р.С. У ній було використано документальні фото та відеокадри.
Працівники районної бібліотеки для дорослих оформили книжкову виставку про Голодомор 1932-1933 рр.
Завершилася літературно-музична композиція молитвою «Отче наш» та запаленням лампадок, з яких було викладено хрест.
В гостях у захисників України
Погожого зимового морозного ранку автобусом «Школярик» ми прибули у військове містечко, розміщене біля села Липники, щоб привітати військовослужбовців 76-го полку зв’язку з Днем Збройних Сил України, яким виповнилося 25 років.
Після урочистої частини свята нас запросили до світлиці, у якій зібралися солдати, прапорщики, офіцери. Учасники вокально-хореографічного колективу «Юна» зайшли на сцену під музику з кульками в руках. Ведучі програми Анастасія Осідач та Яна Паук тепло привітали захисників України з ювілеєм, низенько вклонилися їм, побажавши незламної волі, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я, благополуччя їхнім рідним та близьким.
Прозвучала пісня «Так! Я люблю Україну». З великою увагою і теплотою було сприйняте військовослужбовцями відеопривітання малих школяриків – учнів 3-А класу, які виразили свою любов до захисників України не тільки щирими дитячими словами, але й передали листи-привітання, які тут же під музику були вручені адресатам.
Після музичної композиції «Діти світла» мова пішла про те, що в наше мирне життя стрімко увірвалося страшне слово «війна», яка чомусь називається АТО. Вона принесла кров, смерть, руїни, материнські сльози. Прозвучала пісня «Я ненавиджу війну» (соліст Влад Ткаченко).
Нікого не залишив байдужим вірш-композиція «Свіча болю», слова якого написала матері полеглого на Луганщині колишнього учня нашої школи Назара Пеприка подруга з Дніпропетровщини. Трагедію матері, сина якої «забрали небеса», відтворили Анастасія Осідач, Софія Дуліба та Михайлик Телішевський. Учасники ансамблю вшанували світлу пам’ять героя запаленими свічками.
Пісня Скрябіна «Мама» у виконанні Христини Телюк, Яни Паук та Наталії Цюзь була присвячена матерям, які виховали справжніх воїнів- героїв. Далі ведучі нагадали своїм слухачам про те, що Україна завжди була мирною державою, а її землі захищали і УССи, і Галицька армія, і УПА, та наголосили, що як би не називалося українське військо, його ніхто не скорив. Саме цю думку було передано і підтверджено піснями «Курилася доріженька» та «Україна», які виконав ансамбль – переможець районного туру фестивалю мистецтв «Сурми звитяги».
Серед присутніх у залі були жінки у військові формі. Звертаючись до них, ведучі підкреслили, що ними гордиться Україна і їхні діти. Цим жінкам ансамбль «Юна» присвятив «Вальс квітів».
Після веселого «Інтерв’ю», взятого у військовослужбовців, ведуча ще раз наголосила, що День Збройних Сил України – знаменна дата для кожного українця, бо в ній щастя і доля усіх людей, і побажала, щоб Україна стала світом радості, добра, миру, щастя і достатку. Глядачам була представлена композиція «Я малюю світ». Завершилася концертна програма Гімном України.
Заступник командира частини по роботі з особовим складом, підполковник Олександр Корзун подякував школярам за високий рівень виконавської майстерності, творчу індивідуальність, емоційність, сценічну культуру та актуальність тематики святкового концерту та вручив колективам грамоту та подяку.
До підготовки концертної програми багато зусиль приклали учителі, зокрема : керівник вокально-хореграфічного ансамблю «Юна» Людмила Паук, учитель музичного мистецтва Анжела Цюзь та акомпаніатор Сергій Басюк.
Виїзд школярів у 76-ий полк зв’язку відбувся завдяки начальнику відділу освіти райдержадміністрації Мирославі Лісній, яка надала в розпорядження школи автобус «Школярик», за що учні висловлюють їй щиру подяку.
Надія Цимбала,
заступник директора школи з
виховної роботи
Наш вклад у Всеукраїнську виставку-конкурс
Відповідно до плану роботи відділу освіти райдержадміністрації
школи району щорічно беруть участь у Всеукраїнському конкурсі «Новорічна композиція». Його завдання полягає у формуванні в учнів практичних умінь і навичок по виготовленню новорічно-різдвяних композицій, стилізованих ялинок, новорічних вінків і букетів, картин чи колажів, що сприяє розвитку флористичного мистецтва України, творчої ініціативи та пізнавальної діяльності учнівської молоді.
На цьогорічну новорічно-різдвяну виставку у відділ освіти наша школа представила
композиції:
«Зимовий букет», «Різдвяне світло». Виготовили учениці 10-А класу Іванович Ярина і Труба Христина (керівники Демчук М.Т. і
Бернатович Л.К.).\
«Дух Різдва». Виготовила група учнів 9-А і 9-Б класів (керівник П’ятницька Н.Й.).
«Різдвяні іграшки». Колективна робота учнів 5-А і 5-Б класів. (керівники Демчук М.Т. і Шаргут І.О.).
«Ялинки від Маринки». Виготовили учні 1-4 класів (керівники Шаламай С.І., Бабій М.М.).
Листівки:
«Різдвяна мелодія». Виконала Капаціла Соломія, учениця 10-Б класу (керівник Демчук М.Т.).
«Веселого Різдва». Виконала Ясінська Оксана, учениця 10-А класу (керівник Демчук М.Т.).
Малюнок «Новий рік у лісі». Виконала Корторреаль Есмеральда, учениця 8-А класу (керівник Гладун І.М.).
Превентивне виховання школярів – важлива складова навчально-виховного процесу
Дирекція школи та педагогічний колектив приділяють багато уваги превентивному вихованню учнівської молоді, що полягає в профілактиці правопорушень серед школярів, утвердженню здорового способу життя, профілактиці куріння, вживання алкоголю, наркотичних та інших речовин.
В кінці листопада - у першій половині грудня цього року у школі проходив місячник пропаганди правничих знань та здорового способу життя. Перед учнями 6-7их класів виступили юристи з районного бюро правової безоплатної допомоги Олександра Редкевич та Ганна Чабан. Тема їх розмови зі школярами «Права та обов’язки дітей згідно Конвенції ООН про права дитини». Вони також ознайомили дітей із послугами , які безоплатно надає бюро правових послуг усім, хто цього потребує.
«Профорієнтація і урок права», з такою темою виступили перед учнями 9-10-их класів заступник начальника відділу соціальних послуг районного центру зайнятості Тетяна Куцела та юрист цього центру Наталія Грабарчук. Вони зупинилися також на важливих питаннях законодавства з праці і відповіли на запитання учнів.
Цікавим було спілкування з інспектором сектору ювенальної превенції Пустомитівського відділення Франківського відділу поліції Юрія Гулька про відповідальність неповнолітніх за вчинення різних видів правопорушень: дисциплінарних, адміністративних, і що особливо цікавило учнів, - кримінальних. Йшлося також про майнову та інші види відповідальності неповнолітніх та їх батьків, зокрема і відповідальність останніх за неналежне виховання своїх дітей, що теж передбачено законодавством України.
Під час декади нашу школу відвідав волонтер Всеукраїнської благодійної організації «АСЕТ» Іван , який започаткував цикл занять з учнями 8-их класів про шкідливі звички та здоровий спосіб життя. Ведучи розмову про шкідливість для людини куріння, волонтер повідомив, що в Україні є 9 мільйонів курців, з яких 100 тисяч хворіють на важкі недуги, отримані внаслідок цієї шкідливої звички, а кожної хвилини помирає 5 людей.
Багато уваги лектор приділив шкідливому впливу алкоголю на людський організм. Він повідомив шокуючі цифри: 15% населення України страждає від алкоголізму, а щороку від зловживання спиртним помирає 40 тисяч людей. Зупинився волонтер і на шкідливості споживання для підліткового віку енергетичних напоїв. Розповідь лектор супроводжував демонструванням слайдів. Дирекція школи врахувала прохання батьків і запросила на зустріч з учнями 8-10 класів лікаря-гінеколога. Ірина Чорнобай вела з дівчатами довірливу бесіду про гігієну дівчини, режим правильного харчування, особливості статевого виховання в підлітковому віці, необхідність регулярних медичних оглядів, застерігала від куріння і вживання енергетичних та спиртних напоїв, а також ранніх хаотичних сексуальних зв’язків, радила систематично займатися спортом. Досвідчений лікар дала відповідь на численні запитання дівчаток. Бесіда супроводжувалася слайдами.
Новорічно-різдвяне дійство
Напередодні Нового року та Різдва Христового учні 6-А та 6-В класів підготували для учнів 5- 9-их класів новорічно-різдвяне дійство. Його розпочав ансамбль бандуристів виконанням колядок (керівник Леся Щепанкевкич).
У вступному слові класний керівник 6-А класу Вікторія Лутчин наголосила, що новорічний та різдвяний час – це світлі дні, що приносять добро в наші душі. Це – дні милосердя, доброти, всепрощення, коли люди розкривають одне одному серця, чекають змін у житті, вирішення важливих проблем. У ці дні кожен очікує на диво, бо душа потребує його.
Ведучі дійства Софія Мандзій та Софія Грошова підкреслили, що Різвяні свята увібрали в себе все краще з календарних обрядів нашого народу. Вони є одними з найважливіших світлих свят у всьому християнському світі. Незмінним у християн є возвеличення новонародженого Христа колядками й вертепним дійством. Саме таке дійство шестикласники запропонували присутнім. Вони розпочали його виконанням колядки «Добрий вечір».
Одні за одними на сцену виходять і відтворюють вертепне дійство такі дійові особи: Звіздар (Христина Івашків), Пастушки ( Максим Горішній, Назарій Козак, Назар Хомин), Ангели (Тетяна Ющик, Олена Бублик, Юлія Іщенко), Козаки (Сергій Кревнюх, Роман Подоба, Владислав Бернах), Князь Володимир (Назар Фентісов), Гетьман (Сергій Данько).
Веселили глядачів своїми дотепами, намаганням щось продати та заробити грошей, ще й великих «паперових» жид та жидівка, ролі яких майстерно виконали Вікторія Гук та Володимир Чабан.
Добре відтворили своїх героїв Царі (Руслан Кузьм’як, Мирослав Гніт, Антон Бонковський) , Ірод (Орест Фредина),Чорт (Віктор Когут) і Смерть (Максим Гузій).
Завершилося дійство колядкою «Небо і земля» і теплими привітаннями колядників присутніх у залі учнів, учителів та батьків з Новим роком і Різдвом Христовим, які настануть через декілька днів.
Новорічне дійство було добре підготоване й нікого не залишило байдужим. Крім майстерного виконання ролей, учні мали прекрасні костюми та обладунки. У підготовці дійства взяли участь учителі Вікторія Лутчин (режисер-постановник), Анжела Цюзь, Оксана Пенькова, Ірина Шаргут, акомпаніатор Сергій Басюк та батьки.
Тиждень англійської мови
У нашій школі з 12 по 16 грудня проводився тиждень англійської мови. Він став завершальним акордом року англійської мови , проголошеного нашим президентом П. Порошенком.
Розпочався тиждень уроком музики англійською мовою. Учні 1-Б , 4-А ,6-Б , 8-Б співали , танцювали , брали участь у флешмобі англійською мовою. Замість вчителя музики Цузь А. Ю. урок провела вчитель англійської мови Кошилович Л.Д., яка разом з дітьми вважає музику одним з найкращих уроків у школі.
Далі було змагання молодих школярів у декламуванні віршів англійською мовою. Вчителі Гладун І. М., Ілларіонова С. П., Дика О. Є., та учні старших класів визначили переможців – учнів 3-А класу. Вони були нагороджені солодкими сюрпризами. Тиждень завершився колядою біля ялинки англійською мовою. Диригувала вчитель англійської мови, голова методоб’єднання Фещенко О.В.
Пам’ятаємо Крути
Кожного року в останні дні січня ми знову і знову торкаємося трагічної сторінки історії нашого народу – розстрілу під Крутами студентського куреня. Минуло майже сто років. Та як і тоді, від руки «старшого брата» гине, як писав Павло Тичина, «український цвіт».
Саме 29-30 січня цього року на Донеччині під Авдіївкою загинуло 8 синів України і десятки дістали поранення. На жаль, наша історія пишеться «кров’ю на своїй землі».
У вестибулі школи облаштовано траурний куток пам’яті Героїв Крут.
… Звучать в аудіозаписі пісні «Балада про Крути», «Під Києвом, під Крутами», «Пам’яті тридцяти» у виконанні Павла Дворського, хору «Гомін» та Марії Бурмаки.
Під час перерв учні, учителі та працівники школи мали можливість переглянути відеофільми про бій під Крутами, а восьмикласники заходили у класи і читали вірші Олеся Бабія, Івана Гнатюка, Яра Славутича, Миколи Луківа, Михайла Кураха та Павла Тичини, присвячені світлій пам’яті полеглих у нерівному бою юнаків.
Серед читців Мар’яна Гембарська, Максим Куза, Соломія Кучма, Марія Колішевська, Олеся Фединяк, Христина Баран. Нікого не залишила байдужим пісня «Пам’ятай Крути» у виконанні Ольги Стельмах.
Нашу групу читців і солістку тепло зустрів колектив редакції районної газети «Голос народу». Послухати школярів сюди прийшли і працівники архітектурно-планувального бюро, відділу державної реєстрації виборців, територіального центру соціального обслуговування населення і інших служб.
Редактор газети Роман Скочиляс щиро подякував школярам за виступ, який ще раз привернув увагу до крутянської трагедії і викликав роздуми над сьогоденням.
Надія Цимбала, заступник
директора з виховної роботи
Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.,
Соломія Кучма, учениця 8-Б класу
Герої не вмирають !
Так називалася літературно-музична композиція, присвячена 3-ій річниці Революції Гідності, підготовлена учнями і учителями Пустомитівської ЗОШ № 1 –ІІІ ст. Дійство відбувалося 20 лютого у районному Народному домі. Його слухачами були мешканці нашого міста та члени родин військових, полеглих в боях на Сході України.
У виконанні вокально-хореографічного ансамблю «Юна» , ансамблів старшокласниць та 3-А класу і солістів Влада Ткаченка, Наталії Цюзь, Христини Телюк, Анастасії Редько, Ольги Стельмах, Каріни Дмитраш, Софії Луків звучали пісні «Люби Україну», «Не твоя війна», «Кленова балада», «В нашім серці», «В чистім полі».
Нікого не залишила байдужим літературно-музична композиція «Свіча болю», присвячена пам’яті Назара Пеприка, колишнього учня нашої школи, у виконанні десятикласниць Анастасії Осідач, Софії Дуліби і третьокласника Михайла Телішевського.
Добре зарекомендували себе читці Анастасія Осідач, Каріна Дмитраш, Софія Дуліба.
Сподобалася присутнім у залі і інсценізація казки про ангелів Небесної Сотні.
Хвилиною мовчання під мелодію пісні «Пливе кача» (соліст Дмитро Білий) було вшановано пам’ять наших земляків, Героїв Небесної Сотні та 12-ти полеглих за незалежність і цілісність України військових з нашого району.
Символом мирного життя був «Вальс квітів» та музична композиція «Я малюю світ», яку представили всі учасники дійства.
Літературно-музичну композицію з учнями готували вчителі: Людмила Паук – режисер-постановник, помічники режисера - Анжела Цюзь, Наталія П’ятницька, Надія Цимбала.
Гра «Сокіл»(«Джура») – улюблена гра школярів.
Упродовж двох останніх років команда – рій нашої школи ім.Назара Пеприка не лише брала участь у дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі «Сокіл»(«Джура»), але й виборювала першість і не тільки в районних турах змагань, але й була абсолютним чемпіоном та віце-чемпіоном в обласних перегонах і учасником ІІІ-го Всеукраїнського етапу гри (2015 р.), який проходив на території колишньої Гетьманської України (Чернігівська, Сумська, Полтавська області).
Три члени команди Владислав Плебанський, Ігор Столярський, Владислав Шевчук завершили навчання у школі і стали студентами, а п’ятеро досвідчених «джур» залишились у команді, поповнивши її склад за рахунок дев’ятикласників та десятикласників.
Готуючи собі надійну зміну, Юлія Оленич, Ярина Іванович, Сергій Івашко, Олег Мартинюк та Тарас Дикий організували і допомогли підготувати змагання за програмою гри серед таких роїв: «Сотня Леви» (10-А кл., ройовий Максим Гаврилюк), «З Україною в серці» (10-Б кл., ройовий Ярослав Тимечко), «Шабля» (9-А кл., ройовий Кирило Сахно).
Кожен рій мав однострій і гасло. В ході «Впоряду» команди демонстрували знання та вміння зі стройової підготовки, а також виконували творче завдання – маршову пісню. Тож звучали пісні «Хлопці з лісу», «Попереду», «Гей, там на горі Січ іде».
Конкурс «Відун» засвідчив, що члени роїв непогано засвоїти історію козацтва.
Рої брали участь в естафеті з палицею, стрибках у довжину з місця та перетягуванні линви.
Першість у змаганні з дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл»(«Джура») виборов рій «Сотня Леви» у складі Максима Гаврилюка (ройовий), Миколи Каути, Христини Курчак, Ярини Іванович, Олега Лева, Юлії Оленич, Ігоря Микоди, Мар’яни Масник (класний керівник Людмила Бернатович). Друге і третє місця посіли рої «Шабля» та «З Україною в серці».
Надія Цимбала,
заступник директора Пустомитівської
ЗОШ № 1 І-ІІІ ст., консультант гри
т «Сокіл» («Джура»)
Благодійний ярмарок
23-24 березня у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. відбувся благочинний ярмарок в рамках проекту «Допоможи воїну».
Організатори проекту: вчителі Лутчин В.С. , Пенькова О.І., Демчук М.Т., Цимбала Н.М., П’ятницька М.Й.
Учасниками проекту були учні 2-11 класів, їхні батьки та класні керівники. Разом зі своїми родинами діти готували і представили на ярмарок домашню випічку, а також різноманітні вироби ручної роботи (з бісеру, тканини, паперу), писали писанки, виготовляли листівки, відкритки, малювали картини.
Ярмарок удався на славу. Виручені кошти в сумі 13 тисяч гривень були передані школярами матері важкопораненого військовослужбовця, мешканця с.Давидів Романа Максимця пані Надії та його сестрі Ірині, яка розповіла дітям про те, яким хорошим сином і братом, а також сильним духом, мужнім і витривалим є Роман.
З розповіді сестри школярі дізналися, що Роману 32 роки, він випускник Давидівської середньої школи, п’ять років працював в Іспанії. Від військової служби не ухилявся. Служив на передовій у батальйоні «Донбас» сапером. Був уже командиром взводу. Підірвався на міні у ніч на Івана Купала під Мар’янкою, бо йшов першим, чим урятував життя побратимам, які йшли в розвідку. Втратив обидві ноги і руку, а також око. Зараз Роман знаходиться в лікарні у м.Ірпінь. Вже починає ходити на протезах. Попереду у хлопця ще тривале лікування.
Діти та вчителі подякували рідним героя за виховання патріота України і побажали йому швидшого одужання. Школа і надалі буде підтримувати зв’язок з рідними Романа Максимця, а його мати пообіцяла, що коли Роман виздоровіє, то сам приїде до нашої школи. Тож будемо чекати дорогого гостя.
Надія Цимбала,
заступник директора з виховної роботи Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
«Весна скликає друзів»
Так називалося яскраве, неповторне свято, щедре на тепло, дитячі усмішки й подарунки, яке сьомий рік поспіль відбувається навесні у нашій школі і гостями якого є діти з особливими потребами, які живуть серед нас і кожен з яких має свою життєву історію, свій невгамовний біль, свої маленькі життєві успіхи і свої перемоги. Вони – джерело щирості, любові і доброти, нічого від нас не вимагають. Однак ми можемо дати їм частинку тепла власних сердець, зігріти своєю увагою і любов’ю, вселити надію на повноцінне життя. Про це нагадав присутнім у залі діткам священик храму Успення Пресвятої Богородиці о.Чудяк, благословляючи їх, і закликав чинити добро, відкривати серця один одному, як велить Господь.
Ініціаторами проведення цього свята-фестивалю є завідувач психолого-медико-педагогічною консультацією, що діє при відділі освіти райдержадміністрації Катерина Прус та консультант Наталія Городна. І цього року, як і в попередні роки, вони доклали усіх зусиль, щоб це свято було змістовним, цікавим і надовго запам’яталося дітям.
І воно не могло не запам’ятатися. Адже ці талановиті дітки були не тільки глядачами, але й учасниками чудової «Кольорової казки», яку підготував для них вокально-хореографічний ансамбль»Юна» під керівництвом Людмили Паук.
… Події відбуваються у Дивокраїні, країні кольорів. Головні герої – жителі цієї країни. Це сім кольорів веселки, Акварелька, Акватинка і її друзі – білі фарби, пані Чорна пляма і її супровід – Чорні фарби. Права її рука – Антрацит.
Головний герой казки Олівець-малювець разом з Весною рятують Дивокраїну від злих намірів Чорної плями.
У процесі вистави з’являється веселка, оживає фонтан, утворюється чарівний водоспад. Добро перемагає зло. Чорна пляма і Акватинка, об’єднавшись заради прекрасного, довели, що поєднання у природі чорного і білого кольорів є дивовижно красивим.
Маленькі глядачі грали з акторами у кольоровий футбол, творили чарівний водоспад, інсценізували пісні. Ролі у виставі-казці виконували: Олівець-мальовець - Остап Войтишин, Весна – Анастасія Осідач, Акварелька – Василина Вовк, пані Чорна пляма – Наталія Цюзь, Акватинка – Юлія Шуманська. В ролі жителів Дивокраїни були учні 3-А класу.
Інтерактивна вистава «Кольорова казка» вдалася на славу і нікого не залишила байдужим. Її можна буде переглянути в районному Народному домі 1 червня в день Між У залі була організована чудова виставка робіт дітей з особливими потребами. Це малюнки, аплікації, вироби з природного матеріалу. Кожен учасник фестивалю отримав подарунок. До цього прилучилися учнівські та учительські колективи Зимноводківської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст., Щирецької ЗОШ № 2 І-ІІІ ст., Семенівської ЗОШ І-ІІІ ст., Скнилівської ЗОШ І-ІІІ ст., Соколівського НВК і Чорнушовського НВК. Піцерія «Моменто» почастувала діток піцою.
Виготовити костюми для вистави допомогли батьки учнів 3-А класу та «Юни», а декорації – учні і вчителі 3-В, 5-А класів та Підбірцівської ЗОШ І-ІІІ ст. У підготовці фестивалю взяли участь учителі Наталія П’ятницька, Світлана Шаламай, Галина Мочульська, акомпаніатор Сергій Басюк та учні Олександр Яремчук, Володимир Петрів, Юрій Іванюк, Тарас Городиський та Назар Басюк.
Вибороли першість
4 травня на базі нашої Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. проходив І (районний) етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл»(«Джура»), у якому взяли участь, крім нашого рою, рої Пустомитівської ЗОШ № 2 І-ІІІ ст., Містківської ЗОШ, Семенівської ЗОШ, Щирецької ЗОШ № 1, № 2 І-ІІІ ст.
До програми Гри були включені наступні види змагання та конкурси: «Візитка рою», «Впоряд», «Відун», «Добре діло», «Рятівник», «Стрільба», «Смуга перешкод».
Першість серед роїв в освітньому окрузі виборов рій ім.Назара Пеприка нашої школи. Другий тур районної гри буде проходити 18 травня на базі Солонківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Цирк «Бомонд» і розваги для дітей
Нещодавно учні початкових класів Пустомитівської ЗОШ № 1
І-ІІІ ст. переглянули виставу львівського цирку «Бомонд». Дітям сподобався фейєрверк за участю австралійських голубів-павичів, розваги веселого клоуна Бодика, пригоди «індійської корови». Цікавим для учнів був і виступ «королівського» пуделя – «математика», який умів рахувати до десяти. Багато дітей піднімалися на сцену і ставали учасниками циркового шоу.
Після перегляду програми школярі мали можливість придбати циркові сувеніри та солодку вату.
Університет здорової молоді
Так називався курс з проблем здорового способу життя, організований у нашій школі для учнів 8-А і 8-Б класів Всеукраїнською благодійною організацією АСЕТ.
Заняття проводили упродовж ІІ семестру лектори-тренери цієї організації Іван Дуб’юк і Марія Марчук. Вони цікаво і плідно спілкувалися з учнями, вміло поєднували теоретичний матеріал з практичними заняттями.
Великий інтерес у слухачів викликали лекції з профілактики шкідливих звичок, насильства в молодіжному середовищі, ранніх статевих стосунків. Цікавим для підлітків було спілкування з основ безпеки в Інтернеті та про цінності здорової родини.
Після завершення навчання слухачі курсу «Університет здорової молоді» отримали дипломи, які засвідчили, що вони теж стали волонтерами з пропаганди здорового способу життя серед молоді.
Мандрівка у Кульчиці
Теплого травневого дня учні 3-Б і 3-В класів разом із класними керівниками Могильницькою І.П. та Шаламай С.І. вирушили у відоме на Україні та поза її межами невелике село Кульчиці, що на Сабірщині. А
знане це село завдяки двом величним постатям, які тут народилися. Це видатний непереможний гетьман України Петро Конашевич-Сагайдачний, а також Юрій Кульчицький, козак, який відіграв значну роль у розгромі турків під стінами Відня.
Перед входом до музею діти побачили пам’ятник Юрію Кульчицькому, розміщений просто на бруківці. З великою цікавістю вони оглянули експозиції музею та послухали розповідь екскурсовода пані Олени про життєвий шлях та успішні походи українського козацтва проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, які організував Гетьман.
У цьому ж музеї дітей зацікавила також експозиція і розповідь про Юрія Кульчицького, який під час облоги турками Відня, переодягнувшись у турецький одяг, зумів перетнути ворожу лінію і повідомити світ про Віденську облогу 200-тисячною армією великого візира Туреччини Кара-Мустафи. Саме завдяки Кульчицькому 12 вересня 1683 року європейські держави разом із козацьким загоном розбили турецьке військо.
Школярі побували також у звіринці, що знаходиться недалеко від Самбора, а потім влаштували собі на лісовій галявині пікнік.
Втомлені, але сповнені вражень, повернулися діти додому.
«Пригоди у Дивокраї»
Так називалася інтерактивна казка, підготована вокально-хореографічним ансамблем «Юна» та юними акторами 3А класу під керівництвом учителя Людмили Паук і поставлена у районному Народному домі в Міжнародний день захисту дітей для маленьких глядачів міста Пустомити.
Перед початком дійства дітки і їхні батьки вшанували пам’ять єпископа Української греко-католицької церкви, кардинала Католицької церкви Любомира Гузара.
Виставу відкрило Літо (Анастасія Осідач) , яке владно заявило про свій прихід. Герої чудової
«Кольорової казки» - мешканці Дивокраю, зокрема: Сім Кольрів Веселки, Акварелька, Акватинта
і її друзі – Білі Фарби, Пані Чорна Пляма і її супровід - Чорні Фарби. Головний герой казки – Олівець-малювець (Остап Войтишин) . Саме йому разом з Літом удалося врятувати Дивокрай від злих намірів Чорної Плями. Як і завжди, добро перемогло зло.
Казка вдалася на славу і нікого не залишила байдужим. Її герої спілкувалися з глядачами, грали з ними у кольоровий футбол, співали разом пісень. Маленькі глядачі також зачаровано спостерігали за появою веселки, утворенням водоспаду, оживанням фонтану.
Ролі у виставі-казці виконували: Акварелька – Василина Вовк, Пані Чорна Пляма – Наталія Цюзь,
Акватинта - Юлія Шуманська, а мешканцями « Кольорової Країни» були учні 3А класу.
З В І Т
про роботу пришкільного мовного табору «Сонечко»
Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
Протягом двох тижнів з 25.05. по 09.06.2017 року у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. було організовано роботу пришкільного мовного табору «Сонечко» - «The Sun» . У таборі відпочивало 160 дітей, учнів 1-8 класів нашої школи.
Начальником табору була призначена Ілларіонова С.П., учитель англійської мови. Заступником начальника табору була П’ятницька Н.Й., педагог-організатор. Вихователями працювали учителі початкової школи і класні керівники 5-8 класів: Капарник О.І., Поліщук М.В., Паук Л.О., Кравчук О.В., Мартинюк Н.Я., Лутчин В.С., Галан С.В., Пенькова О.І., Шаргут І.О., Стражник Н.Р., Бабій М.М., Олива Л.Г., Шишак В.Б. А також учитель фізкультури Тарахонич Т.З. і учитель музичного мистецтва Цюзь А.Ю.
Особливо слід відзначити волонтерів, учнів 10-Б і 10-А класів, які активно допомагали вихователям із виконанням завдань, підготовлених учителями англійської мови Ілларіоновою С.П., Гладун І.М., Кошилович Л.Д. Це – Дуліба Софія, Лозовська Юлія, Осідач Анастасія, Харабара Анастасія, Брухаль Христина, Хурдепа Святослав, Стріжик Наталія, Ясінська Оксана, Капаціла Соломія та Грицько Катерина.
Метою табору було створити відповідне відпочинкове і мовне середовище та умови для заохочення учнів до вивчення англійської мови, навчання дітей діяти у колективі, розвиток дитячого самоврядування, виявлення інтересів і навичок, вміння використовувати іноземну мову в побуті. Виховний процес у таборі організовувався за тематичними днями: «День знайомств», «День дружби», «День захисту тварин», «День захисту дітей», «День пісні і веселощів», «День національно-патріотичного виховання», «Хто найрозумніший», «День довкілля» і «День прощання».
Всі види виховної діяльності в таборі здійснювались відповідно до режиму дня. Робота проводилась згідно плану та висвітлювалась на стенді. Діти та їхні батьки мали змогу знайомитися з путівкою дня. Щоденно вівся фоторепортаж подій у таборі.
Обов’язковим було дотримання санітарно-гігієнічних вимог; створення порядку і затишку у приміщеннях, в актовому залі, у місцях відпочинку.
Кожен день у таборі розпочинався з ранкової молитви англійською мовою. Далі слідувала ранкова руханка у вигляді флешмобу на свіжому повітрі. Рухливі форми роботи змінювалися пізнавальними сесіями у класних кімнатах. Особливо цікавими були заняття при спілкуванні з волонтерами.
2.
Діти також відвідували басейн нашої школи згідно графіку, де з ними займався учитель фізкультури Крисько І.Б.
У День захисту дітей учасники нашого табору переглянули цікаву інтерактивну виставу «Кольорова казка», яку поставила учитель початкових класів Паук Л.О.
Слід відзначити насичену спортивну програму під керівництвом учителя фізкультури Тарахонич Т.З. Дітям було запропоновано змагання з футболу і баскетболу між класами, рухливі та настільні ігри.
Вдалим та емоційним був День дружби, коли діти представляли і розповідали про своїх друзів англійською мовою.
Було організовано захоплюючу екскурсію у с.Раковець (07.06.). Також гурт «Водограй» (вихователь Пенькова О.І.) і гурт «Сонячний дощ» (вихователь Лутчин В.С.) провели дводенну екскурсію –подорож Закарпаттям. А вихователь Шаргут І.О. разом зі своїми вихованцями подорожували цікавими місцями Львова.
У День національно-патріотичного виховання відбулася зворушлива зустріч з волонтером і учасником АТО Тарасом Елейком, який розповів і показав відео з місць перебування його в АТО. Також Тарас привіз набори військового спорядження, яке змогли оглянути і приміряти всі бажаючі. Хлопці переконалися, наскільки «легкими» є автомати і бронежилети.
Не менш цікавим і змістовним був відпочинок молодших вихованців у пришкільному таборі. Щоденно вони поринали в загадковий для них поки що світ англійської мови. Це розважальний квест «Мовний олімп», квест «Хто найрозумніший», мовна гра «Квітковий марафон». Волонтери проводили мовні розминки, вивчали девізи, пісні англійською мовою, переглядали мультфільми. У День прощання з табором до роботи було запрошено волонтерів Всеукраїнської благодійної організації «АСЕТ», які провели з дітьми цікаві розважальні ігри із призами, флешмоби, показали повчальні міні-вистави про життя молоді. Волонтери закликали дітей до здорового способу життя, поваги до батьків і старших, прагнення до пізнання нового. Особливо цікаво спілкувався з дітьми студент Львівської духовної семінарії Іван Дуб’юк.
Переможців змагань і найкращих учасників табору було нагороджено заохочувальними призами, які організував завідувач відділом молоді і спорту Пустомитівської райдержадміністрації Євген Гладиш.
Наш пришкільний мовний табір дав можливість дітям весело провести час разом із друзями, розвинути свої таланти, отримати пізнавальну інформацію, навчитися новому та ще раз переконатися, що вивчення мови – це легко і просто.
Начальник мовного табору С.Ілларіонова
Подорож до Закарпаття
6-7 червня 2017 р. учні 6-А та 7-Б класів під керівництвом класних керівників Лутчин В.С. і Пенькової О.І здійснили подорож до Закарпаття. Діти побували у місті Мукачево, відвідали замок «Паланок», згодом – палац Шенборнів, парк, в якому розташоване озеро у вигляді Австро-Угорщини, цілюще джерело,посаджені рослини різних порід та сортів. Замок у Чинадієво вразив своєю старовиною, цікавою була розповідь екскурсовода про кохання Ілони Зріні. Сподобалось дітям містечко Іршава, історико-краєзнавчий музей, який очолює знавець історії, археології, етнографії А.А. Світлинець. Експозиції музею дають цікаві відомості про розвиток цього краю від найдавніших часів до сьогодення. У рибному господарстві, яке розташоване у мальовничій місцині –серед гір, діти ловили форель, яку згодом їм смачно приготували працівники господарства,влаштували справжній пікнік. Нічліг провели у відпочинковому комплексі «Прага» з прекрасною інфраструктурою. Відгуки дітей та батьків про подорож дуже позитивні ,враження від побаченого неймовірні, усі задоволені.
Першовересневе свято у
Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
Святково прикрашена школа. Шкільне подвір’я потопає в осінніх квітах. О 10 год. ранку тут зібралася уся шкільна родина: учні, учителі, батьки, а також гості.
Свято відкрили ведучі - старшокласниці Анастасія Осідач та Василина Вовк і запросили на урочисту лінійку найважливіших учасників дійства – маленьких першокласників. 68 веселих, кмітливих, допитливих, життєрадісних діток розцвіли, як квіточки, на шкільному дворі. Вони вийшли зі своїми першими вчителями О.В.Кравчук, М.С.Дячок та Х.В Пачинкою.
Свято відкрив директор школи Сергій Йосипович Мороз.
Після виконання Гімну України (соліст Дмитро Білий) у центр лінійки вийшов одягнений у чорну вишиванку одинадцятикласник Ярослав Тимечко з портретом Володі Зейлика, який вчився у нашій школі 11 років, а 8 серпня цього року загинув під Мар’їнкою.
Зворушливо прозвучали поетичні рядки під супровід класичної музики, написані колишньою ученицею нашої школи, а нині мешканкою міста Маріуполь Надією Умриш і присвячені Володі, у майстерному виконанні Анастасії Осідач.
Хвилиною мовчання було пом’януто світлу пам’ять і Володі Зейлика, і Назара Пеприка, і всіх загиблих у боротьбі за незалежність і цілісність України. Отці святої Церкви поблагословили школярів на успішний новий навчальний рік.
Тепло вітала першокласників сім’я учасника АТО Олега Світлика, від імені якої щирі побажання школярикам висловила мама учениць Вікторії і Марти Наталія.
Учні 11-х класів закликали найменших школяриків добре вчитися, бути дисциплінованими, активними в житті класів, не запізнюватися на уроки, займатися спортом, з повагою ставитися до своїх однокласників та старших, любити і поважати учителів і свою родину. За традицією, яка склалася у школі, вони вручили першокласникам найціннішу книжку – «Буквар» та подарунки.
Гарно був сприйнятий присутніми і виступ учнів першого класу, які розповідали, як вони чекали першовересневого свята, як готувалися до школи і як радіють, що стали школярами.
На святі був присутній і виступив голова райдержадміністрації В.Є.Говенко. Тепло вітали діти учасників АТО,батьків наших учнів, О.О.Світлика, І.М.Говенко, О.С.Ковальчука, І.С.Кузу, які знайшли можливість бути присутніми на Святі Знань.
Право вперше подзвонити у цьому навчальному році було надано учневі 11-го класу, учаснику рою ім.Назара Пеприка, переможця районного туру гри «Сокіл» («Джура») Миколі Кауті і першокласниці Наталії Повх.
Вчаться класні керівники
У Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. відбулося засідання методичного об’єднання класних керівників 1-11 класів. Проходило воно турами. Спочатку спілкувалися класні керівники початкових класів, потім – 5-11.
На засіданні були підведені підсумки роботи методичного об’єднання за попередній навчальний рік та обговорено план його діяльності на поточний.
Заступник директора школи Цимбала Н.М. зупинилася на плануванні виховної роботи з учнями, посиленні уваги до військово-патріотичного виховання школярів та нестандартних форм роботи з батьками.
Учитель спокою не знає, учитель завжди у тривозі
(День учителя у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.)
У прекрасну пору, коли шелестить золотим листом осінь і приносить нам свої щедрі дари, приходить до нас освітянське свято.
За традицією, яка склалася у нашій школі, Учительське свято готують і проводять одинадцятикласники. Ось і цього року його організаторами були учні 11-А і 11-Б класів та їхні класні керівники Бернатович Л.К. та Кикоть О.В.
Свято вдалося на славу. Школярі святково оформили вестибюль та актовий зал школи. Перед початком уроків майбутні випускники зустрічали у фойє і тепло вітали кожного вчителя.
О 13.30 год. педагоги зібралися в залі. До них завітали такі персонажі, як «Учительська Доля», «Ангел», «Мрія», «Надія», «Любов», «Краса», «Побажання». Пісні у виконанні школярів перепліталися веселими жартами та запальними танцями.
Сподобалися відеоматеріали про учителів та учнів школи, які засвідчили їх високу ерудицію. Несподіваною була поява ворожки (Осідач Анастасія). Розвеселило педагогів і телебачення «Учитель TV», де «учителька з Італії» вітала українських учителів (роль учительки виконувала Осідач Анастасія, а перекладача – Дуліба Софія).
Зворушливим було вручення учителям квітів, виготовлених учнями і поєднаних із медівничками.
Нікого не залишила байдужим «Учительська оперета», підготовлена групою учителів під керівництвом Шаламай С.І., у якій йшлося про будні та труднощі педагогічної праці. З уст учительського ансамблю звучали перероблені на освітянський лад українські народні пісні, веселі дотепи та жарти.
Від початкової школи учителів тепло вітали піснею «День учителя» і щирими побажаннями учні 4-Б класу (класний керівник Могильницька І.П.). Учителька Бабій М.М. проголосила «Присягу молодого вчителя».
Директор школи Мороз С.Й. та голова профспілкового комітету Шаламай С.І. тепло подякували одинадцятикласникам та їхнім класним керівникам за прекрасно підготовлене свято.
На Дню учителя були присутні ветерани педагогічної праці, які знаходяться на заслуженому відпочинку. Вони отримали від учнів листівки із словами вдячності за працю на педагогічній ниві.
На згадку про День учителя – 2017 року була зроблена світлина.
За враженнями – у королівську резиденцію
Олеський замок – найвідоміший оборонний замок Галичини.
Він знаходиться на самотній горі висотою близько 50 метрів. Перша письмова згадка про цей замок відноситься до 1327 року.
Суботнього ранку учні 4-А та 5-Б класів разом зі своїми класними керівниками Могильницькою І.П. та Савчук О.Б. прибули сюди на екскурсію, щоб якнайбільше дізнатися про цю оборонну споруду, стіни якої бережуть пам’ять про давньоруських воїв, монгольських татар, королів і вельмож, а також про Богдана Хмельницького, батько якого був комендантом замку.
Екскурсовод розповіла, що замок, парк і прилеглий до нього католицький монастир із костелом становлять філіал Львівської картинної галереї.
З великим інтересом діти оглянули зібрані тут цінні твори мистецтва ХУІ-УІІІ ст.: гобелени, картини, ікони, меблі та дерев’яні скульптури геніального художника Йоганна Пінзеля. Зацікавила школярів і картина італійського митця Мартіно Альтамонте «Битва під Віднем», на якій зображено польського короля Яна Собеського із сином та українських козаків, які брали участь у звільненні Відня від турків у 1683 році.
Нікого не залишила байдужим давня ікона, привезена із села Горожанка Миколаївського району, на якій зображено картину страшного суду.
Юні туристи мали можливість придбати сувеніри, зокрема літературу про Олеський замок, та смачно пообідати на лісовій галявині.
Втомлені та задоволені побаченим і почутим повернулися діти додому.
Фестиваль мистецтв «Сурми звитяги»
(Шкільний тур у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.)
Кожного року, коли на деревах золотиться і опадає осіннє листя, у школах України проходить дитячо-юнацький фестиваль мистецтв, який має красиву, горду назву «Сурми звитяги».
У нашій школі він проводився 18 –ий раз і був присвячений 75-ій річниці від початку формування Української Повстанської Армії.
Шкільний тур фестивалю проходив у чотири тури почергово. Ведучі дійства Анастасія Осідач та Софія Дуліба, ведучи мову про національно-визвольну боротьбу українського народу у ХХ столітті, підкреслили винятково важливу роль у визвольних змаганнях на західно - українських землях легіону Українських Січових Стрільців та УПА.
На фестивалі звучали пісні вояків УПА та Січового Стрілецтва, які майстерно виконували учні 1-8 класів. Учасники фестивалю мали у своєму репертуарі і пісні про Україну.
Далі мова пішла про неоголошену війну на сході нашої держави, у якій гинуть кращі сини і дочки нашого народу. Під звуки сумної мелодії діти вшанували пам’ять полеглих в АТО колишніх учнів школи Володимира Зейлика та Назара Пеприка.
На шкільний фестиваль прибули гості, які знають про війну не тільки з розповідей, книжок та телебачення, а були її учасниками і нині продовжують військову службу. Це старший прапорщик Ярослав Прус, старший лейтенант, випускник школи Богдан Витрикуш та рядовий Олег Світлик. Військові тепло спілкувалися з дітьми.
Схвилював присутніх виступ донечок Олега і Наталії Світлик- першокласниці Марти та восьмикласниці Вікторії, які виразили свою любов до батька рядками поезій. А учні 8-А та 8-Б класів подарували гостям пісні «Повертайся живим» та «Не твоя війна».
До підготовки шкільного туру фестивалю приклали багато зусиль класні керівники, а також учитель музичного мистецтва Анжела Цюзь і акомпаніатор Сергій Басюк.
Вшанували захисників України
До Дня захисника України учні Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. готувалися заздалегідь: виготовляли листівки-поздоровлення батькам – учасникам АТО, військовозобов’язаним та державним службовцям районного військового комісаріату, особовому складу військової частини А-2166, з якою школа має тісні контакти.
Напередодні свята ці поздоровлення були вручені адресатам. Працівників військкомату тепло вітали учні 8-А класу Вібла Аліна і Бажицька Софія разом із класним керівником Бакуліною І.С.
Учні 9-А класу підготували поздоровлення сім’ям колишніх учнів нашої школи Зейлика Володимира та Пеприка Назара, які загинули на сході України. Разом з класним керівником Дроздою Р.С. вони поклали квіти на могилу Володі у Лісневичах та зустрілися з його матір’ю Лілією Степанівною. Восьмикласники вручили поздоровлення з Днем захисника України і матері Назара Пеприка Любові Василівні, яка тепло спілкувалася з учнями.
Тексти поздоровлень були оздоблені букетами квітів, виготовлених зі стрічок, автором яких була юна майстриня Есмеральда Корторреаль.
Діти подякували матерям полеглих за виховання героїв, а матері їм – за пам’ять про їхніх синів.
Рідний край…
Який він цікавий, барвистий і неповторний, багатий на історико-культурні пам’ятки. Як важливо, щоб цю красу відчували діти, любили і шанували своє, цікавились історією рідного краю.
Саме з метою вивчення рідних місць, духовного збагачення дітей учителі нашої школи організовують екскурсії цікавими місцями. Нещодавно у чергову мандрівку вирушили учні 7-А та 7-В класів (класні керівники Вікторія Лутчин та Світлана Галан), побували у м. Жовква та у Крехівському монастрі. Усі були вражені старовинною красою міста Жовкви, яке просто «дихає» історією.
З розповіді екскурсовода дізналися, що це містечко розташоване на межі природних областей: мальовничого, порослого лісами і порізаного ярами горбогірного пасма Розточчя, рівнини Малого Полісся і Поділля та горбистого пасма Грядового Побужжя.
Саме тут, у 1594 році, С. Жолкевський прийняв рішення збудувати приватне укріплення- місто-резиденцію.
Період найбільшого піднесення і розквіту Жовкви пов’язаний з іменем видатного полководця і державного діяча, одного з найбагатших магнатів Європи, польського короля Яна ІІІ Собєського, якому Жовква перейшла у спадок від матері. Жовква, як центр величезних землеволодінь Собєського, стала приватною резиденцією короля.
Цікаво, що сюди приїжджав гетьман України Іван Мазепа зі старшиною, який саме тут довідався про плани Петра І реформувати Гетьманщину, через що і розпочав таємні переговори про союз із Карлом ХІІ. Жовква пишається видатним державним діячем і полководцем, керівником визвольної війни українського народу 1648-54 роках, засновником Української держави у XVII ст., гетьманом України Богданом Хмельницьким. Є достатні підстави стверджувати, що Б. Хмельницький народився у Жовкві і тут пройшли його дитячі роки.
Нам пощастило побувати у багатьох храмах міста, побачити стару синагогу.
Далі наша подорож пролягла до Крехівського Василіянського монастиря св. Миколая. Це дуже мальовнича місцина – тиша, спокій, святість полонили серця дітей. Після молитви у церкві св. Миколая ми уважно слухали розповідь молодого ченця про історію створення монастиря, різні періоди його розвитку.
Цей мальовничий куточок нашого краю є воістину святим місцем. Після молитви біля цілющого джерела діти омивали обличчя, руки, пили цю святу воду, відчували свіжість і бадьорість.
Після гарного відпочинку на лоні природи усі повертались додому з добрим настроєм, позитивними емоціями, гумором, дякували учителям за цікаву мандрівку та духовне збагачення.
Вікторія Лутчин, учитель зарубіжної літератури
Гість школи – учитель із Луганщини
З метою обміну педагогічним досвідом до нашої школи прибув учитель фізичної культури з Луганської області Михайло Володимирович Макаренко. Він відвідав декілька уроків фізичного виховання, був присутнім на районному турі дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги», зокрема під час виступу нашого колективу, а також спілкувався з учителями школи.
Михайло Володимирович розповів, що народився і проживає у селі Білолуцьк Новопсковського району, а працює у сусідньому селі Павленкові у невеличкій школі, де навчається 56 учнів. Усі предмети тут викладаються українською мовою. Від лінії розмежування село знаходиться на відстані 200 км. Більшість населення Луганщини хоче жити в Україні і з нетерпінням чекає закінчення війни.
Гість побував у Львові. Місто йому дуже сподобалось. Планує наступного літа приїхати сюди з дружиною на екскурсію. Зі слів учителя ми дізналися, що разом з ним на Львівщину прибуло 50 учителів.
ФЕСТИВАЛЬ МИСТЕЦТВ – РАЙОННИЙ ТУР
Учасники художньої самодіяльності Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. узяли участь у районному турі дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги», який відбувався у Пустомитівській ЗОШ № 2 І-ІІІ ст. 20 жовтня поточного року.
На фестиваль школа представила вокальний ансамбль, у репертуарі якого була пісня «Рідна Україна» (сл.М.Павлової, музика М.Мишковського) та народна пісня про УПА «Клич до нескорениих». Стрілецьку пісню «Сумно грає скрипка» та пісню «Україна» на слова і музику Зоряни Рощук виконала учениця 7-А класу Олена Бублик. Дві інші пісні - «Герої в нашому серці» (сл.В.Винника, музика Андріани) та «Годі, браття, сумувати» (слова і музика Наталії Май) прозвучали у виконанні десятикласниці Анастасії Редько.
Вірш «Усмішка» під музичний супровід майстерно прочитала учениця 11-Б класу Анастасія Осідач.
Художні керівники програми - Анжела Цюзь, Сергій Басюк, Людмила Паук.
На нашому виступі був присутній і сфотографувався з учасниками вокального ансамблю учитель з Луганської області Михайло Макаренко.
Наша мова - вишиванка
Святково й урочисто був відзначений у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. День української писемності й мови. За традицією, яка склалася, до цього Дня ми приурочили і Свято вишитої сорочки. Тож учні, учителі та технічні працівники прийшли до школи у вишиванках.
Вестибюль прикрашений вишитими рушниками. На видному місці розміщена виставка старовинних рушників. Їх представили сім’ї учнів Ярини та Ярослава Говенків, Христини Салабай, Ярини Ришавець, Анни Рубан, учителів Іванни Могильницької, Сергія Мороза, Марії Демчук, Івана Федька, Тамари Діденко. З використанням родинних реліквій у класах у національному стилі були оформлені інтер’єри.
Своїми роботами похвалилися і вчителі. Вони влаштували виставку власноруч вишитих сорочок, на якій були представлені роботи Марії Демчук, Галини Мороз, Ірини Шаргут, Світлани Галан, Ірини Гладун.
На перервах учні збиралися у вестибюлі, щоб послухати вірші та пісні про рідну мову. Після вступного слова ведучих Василини Вовк та Павла Кошиловича вірші українських поетів читали Анастасія Ватажишин (6-Б кл.), Христина Івашків (7-А кл.), Христина Баран, Василь Пакош (9-Б кл.), Ярема Віблий (2-А кл.). Сподобалася школярам гумореска Павла Глазового «Кухлик» у виконанні учнів 9-Б класу Івана Завитія, Ольги Стельмах, Зоряни Стріжик.
Пісенна програма була представлена піснями «Рідна мова» у виконанні Марти Пакош та Анастасії Заворотної, «Україночка» (соліст Ярина Пукас і ансамбль 2-А і 3-А класів), піснею «Рушничок». Під час відзначення Дня писемності й української мови звучала теж пісня «Рідна Україна» у виконанні ансамблю - переможця районного туру фестивалю мистецтв «Сурми звитяги».
Цікавим для школярів був і танцювальний флешмоб, який діти виконували під супровід українських пісень.
Надія Цимбала, заступник директора
з виховної роботи Пустомитівської
ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
Підтримали давню традицію
Напередодні Дня святої Параскеви – П’ятниці, яку вважають покровителькою вишивальниць, у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. відкрилася виставка власноруч вишитих учителями сорочок «Вишиваю душу в хрестики на білім полотні…».
У старі часи на Параскеву жінки хвалилися одна перед одною вишиттям, зробленим упродовж року. Цю давню українську традицію підтримали учителі школи Демчук М.Т., Мороз Г.Т., Гладун І.М., Шаргут В.О., Галан С.В.
Виставку оглянули учні, їхні батьки, учителі та інші працівники школи.
Надія Цимбала, заступник
директора з виховної роботи
Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
«Шовкова косиця»
Так називалася вистава Львівського театру «І люди, і ляльки», яку переглянули учні 1-4 класів нашої школи.
… Дія відбувається у Верховині. Саме там, у горах, росте чарівна квітка, яка має ще й іншу назву «Едельвейс».
За змістом постановки , ця квітка виконує лише одне бажання, і дівчинка Катруся віддала свою мрію, своє бажання для того, щоб урятувати улюблену кицю Багіру.
Казка вчить дітей творити добро, любити природу, турбуватися про тваринок, захищаючи їх від небезпеки, і цим самим робити світ кращим.
Гарна декорація, веселе музичне оформлення, чудова гра створила атмосферу гармонії акторів, ляльок та глядачів. Її динаміка відповідала психологічному сприйняттю дітей і викликала спалах їх позитивних емоцій.
«Не згасни, свічко пам’яті»
Так називалася літературно-музична композиція, присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, підготовлена учнями 8-Б і 8-В класів під керівництвом класних керівників О.І.Пенькової та І.О.Шаргут. Її слухачами були учні та вчителі школи.
На видному місці – стенд, на чорному тлі якого вишиті слова «Україна пам’ятає!». На столику – хліб, колоски пшениці й грона калини, переплетені траурною стрічкою, та запалена свіча.
Звучить сумна мелодія. На екрані – одна за одною змінюються картини, які відтворюють сторінки страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю 85 року тому.
Ведучі дійства Аліна Запотічна та Іван Олійник, розповідаючи про Голодомор як страшну біду, наголосили, що це справжнє пекло не можна ні з чим порівняти, бо воно несло не тільки смерть мільйонів українців, а й духовну руїну, знищення народної моралі, втрату ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Сумну розповідь ведучих доповнювали рядки поезій. Їх читали Максим Купчинський, Софія Мочульська, Ольга Осідач, Діана Наливайко, Дмитро Білий, Анна Поліщук, Юлія Гук, Дмитро Озимок, Андрій Гавриш, Влада Легенька. Далі мова йшла про те, що голод 1932-1933 років було злочином, організованим правителями країни і свідомо спрямованим на фізичне винищення українського селянства.
Нікого не залишила байдужим музична програма. Євген Тарнавський виконав «Соло на трубі», а дівочий ансамбль – пісні про Голодомор на слова В.Василашка, музику А.Сологуба та Ю.Васильківського.
Присутні вшанували пам’ять невинно убієнних жертв сталінського злочинного голодомору хвилиною мовчання, а ведучі нагадали про свічу, яку потрібно запалити в кожній оселі як знак нашої пам’яті, як символ очищення задля нашого майбутнього:
Засвіти свічу на вікні.
Хай промінням сягне до зорі.
Засвіти свічу, засвіти !
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся земля:
Панахиду Вкраїна справля…
«16 днів проти насильства»
25 листопада в Україні розпочалася акція «16 днів проти насильства». Цього ж дня з роз’ясненням завдань цієї акції перед учнями 8-9-х класів виступила психолог Пустомитівського районного центру соціальних служб для сім’ї. дітей та молоді Галина Москалюк.
Лектор наголосила, що у цей шістнадцятиденний період входять і інші важливі для демократичної спільноти дати – 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДОМ, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера.
Далі Г.Москалюк зупинилася на основних завданнях акції та видах насильства: фізичному, психологічному, економічному, тілесному. Увага школярів була привернута до проблем насильства серед дітей, підлітків та в сім’ї. Учні переглянули відеоролик, а також узяли участь у тренінгу «Ми проти насильства», де кожен з них висловив письмово на паперовій фігурці своє бачення подолання насильства в суспільстві.
Спілкування з працівником поліції
29 листопада у нашій школі розпочалася декада правових знань. З учнями 8-9 класів спілкувався інспектор сектору ювенальної превенції Пустомитівського районного відділу поліції, капітан Юрій Гулько.
Під час бесіди із школярами він розповів про юридичну відповідальність неповнолітніх – дисциплінарно, адміністративно і кримінально за різні види правопорушень і злочинів, в тому числі йшлося про відвідування школи, куріння, вживання спиртного. Неодноразово інспектор наголошував на необхідності дотримання правил для учнів, інструкцій з техніки безпеки, оскільки ігнорування ними може призвести до важких наслідків.
В ході зустрічі Юрій Гулько відповів на ряд запитань учнів та учителів
Привітали захисників України
Погожого зимового ранку, напередодні 26-ї річниці Збройних Сил України, учасники вокально-хореографічного ансамблю «Юна» Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. попрямували автобусом «Школярик» до уже знайомого нам військового містечка, розміщеного поблизу села Липники, щоб привітати військовослужбовців 76 –го полку із їхнім професійним святом.
Після урочистої частини нас запросили до світлиці, у якій зібралися солдати, прапорщики, офіцери. Серед присутніх – багато військовослужбовців, які виконували завдання в зоні АТО
Ведучі програми Анастасія Осідач та Василина Вовк тепло привітали захисників України із святом, побажавши їм відмінної служби, незламної волі, богатирського здоров’я, родинного затишку, тепла, благополуччя їхнім рідним та близьким, а учасники ансамблю виконали пісню «Заспіваймо пісню про Україну».
Програму продовжили відеовітання від директора школи Сергія Мороза, його заступника Наталії Віблої, учнів 1-11 класів, міського голови Олега Серняка, а також від маленьких вихованці ДНЗ № 1 «Віночок» (завідувач Оксана Векляк). Їхні вітання особливо схвалювали військовослужбовців, бо ці маленькі дітки долучили до теплих слів, вимовлених дитячими устами, ще й подарунки – ляльки-мотанки.
Щиро вітали присутніх у світлиці й учасники молодшої групи ансамблю, учні 4-А класу (класний керівник Людмила Паук), які після виступу також вручили військовослужбовцям власноруч виготовлені разом із однокласниками листівки-поздоровлення.
Розвеселили господарів жартівливі сценки з армійського життя у виконанні дівчат, одягнених у військову форму. Роль прискіпливого прапорщика виконала Ольга Осідач, нерозторопного рядового та сержанта-«діда» - Христина Баран, ще одного рядового – Ольга Стельмах.
Нікого не залишив байдужим відеоролик – притча «Чотири свічки», озвучений Анастасією Осідач, яка наголосила, що тільки четверта свічка не погасла, бо вона – символ надії і вогонь цієї свічки - у надійних руках наших захисників. Сподобалася військовослужбовцям композиція сучасних бальних танців у майстерному виконанні учнів 4-А класу Кароліни Клонцак і Олега Дідика. Вірш Ліни Костенко «Усе на світі треба пережити» прочитала Софія Дуліба.
На святі звучали пісні «Я вірю в життя» та «Відірвались від землі». Фінальна пісня Скрябіна «Країна сильних людей» звучала у супроводі гітаристів Олега Галана та Павла Стельмаха. У ході цієї пісні було створено колаж «76-й полк зв’язку» з прізвищами бійців АТО з військової частини
А 2166 повітряного командування «Захід».
Знати свої права і вміти їх захистити
7.11. 2017 р., в рамках предметного тижня, учні 11Б класу нашої школи спілкувалися із головним спеціалістом Пустомитівського бюро правової допомоги Андрієм Тарасовичем Ільківим.
В ході розмови він розповів про свою роботу, головним завданням якої є кваліфікована безоплатна юридична допомога громадянам у вирішенні проблем, пов’язаних, переважно, з адміністративними, цивільно-правовими, земельними відносинами.
Особливу увагу звернув спеціаліст на необхідності підвищення рівня юридичної грамотності населення, вміння використовувати норми Конституції і законів України для захисту своїх прав і свобод.
Окремий наголос було зроблено на тому, що необхідно детально знайомитися із юридичними документами, перш ніж їх підписувати. Юрист навів конкретні приклади, коли саме це убезпечувало людей від майнових і фінансових претензій з боку інших фізичних та юридичних осіб. Це можуть бути проблеми із поділом спадщини, поверненням банківських кредитів і т. ін.
У невимушеній атмосфері, що панувала під час зустрічі, Андрій Тарасович відповів на численні запитання присутніх. Учні, зокрема, цікавились, де можна здобути юридичну освіту. Правник порекомендував бажаючим спробувати вступити на відповідний факультет університету, оскільки, на його думку, це дає найбільш ґрунтовну підготовку. При цьому зазначив, що вчитися там важко, але цікаво. Зрештою, в сучасній Україні є багато інших вишів, де можна здобути відповідну спеціальність.
Пожвавлення в залі викликало запитання про те, яка з юридичних професій є зараз найбільш популярною. «Безумовно, адвокати», – відповів п. Андрій. І пояснюється це сучасними змінами в законодавстві України, спрямованими на реформування судової системи, прокуратури, правоохоронних органів. Зокрема, вирішальною стає роль адвоката у різного роду судових справах.
Учнів також цікавили різні види правопорушень та юридичної відповідальності. Коротко охарактеризувавши їх, Андрій Тарасович знову повернувся до питання про адвоката, зазначивши, наприклад, що тепер він має право захищати людину з моменту затримання.
На завершення цікавої і змістовної зустрічі, організованої спільно з працівниками Пустомитівської ЦБС, юрист порекомендував учням та всім присутнім звертатися в разі потреби до працівників бюро правової допомоги.
ЦІКАВЕ СПІЛКУВАННЯ
З нагоди Дня місцевого самоврядування у школі відбулася зустріч із секретарем Пустомитівської міської ради Андрієм Жидачеком, який розпочав свою розмову із школярами з демонстрації Герба м. Пустомити та його прапора, нагадавши учням дату заснування міста – 1441 рік. Цікаво їм було дізнатися, що на території міської ради проживає 12 тисяч мешканців.
Далі гість коротко зупинився на роботі міської ради, до якої входить 26 депутатів і повідомив, що упродовж 2017 року відбулося 25 сесій, на яких прийнято 850 рішень, більшість з яких стосувалася приватизації земельних ділянок.
Далі А.Жидачек розповів про перспективи розвитку міста, зокрема реконструкцію його центральної частини, відновленні парку для дозвілля молоді та інших проектах.
Свою розповідь Андрій Богданович супроводжував слайдами. Він закликав школярів подавати пропозиції та брати участь у написанні проектів щодо розвитку міста.
Кроки до побудови правової держави в Україні
(зустріч з юристами в Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.)
7 грудня в Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. відбулася зустріч учнів 8-11 класів з групою юристів, зокрема: громадським активістом, адвокатом Іваном Галичем, помічником судді Михайлом Гриневичем, адвокатами Іваном Зайцем та Іваном Гаєцьким.
Головна тема спілкування із школярами «Розвиток правової держави в аспекті дотримання прав і основоположних свобод людини». Зокрема мова йшла про створення таких механізмів у державі, які забезпечили б дотримання основних прав і свобод громадянина України, економічну й політичну стабільність у державі.
Юристи наголошували на необхідності підвищення правової свідомості й правової культури, особливо в молодіжному середовищі.
Гості зустрічі дали вичерпні відповіді на всі запитання школярів.
Відкритий урок з правознавства
у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
11 грудня 2017 року у 9-А класі (учитель Р.С.Дрозда) відбувся відкритий урок на тему «Права, свободи і обов’язки громадян України». В ході уроку учні ознайомилися з основними положеннями міжнародно-правових актів у галузі прав людини – Загальної декларації прав людини та Конвенції прав дитини.
Цікавою була друга - практична частина заняття, коли учні самостійно опрацьовували в групах відповідний розділ Конституції України і визначали громадянські, політичні, соціально-економічні, культурні права і свободи громадян. Особливу увагу було звернуто на єдність прав і обов’язків, необхідність неухильного дотримання Конституції і законів України.
Цінність життя
(Лекція у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.)
12 грудня ц.р. у школі відбулося спілкування учнів 8-11 класів із лекторами місійної команди «Нова культура» Спільноти Благословення при св.Володимира і Ольги Ігорем Сліпим та Андрієм Андрушківим.
Тема розмови – «Цінність життя» нікого не залишила байдужим. Лектори неодноразово наголошували на тому, що життя людини є найвищою цінністю і кожен має на себе взяти відповідальність за своє майбутнє, і що треба сприймати себе такими, якими ми є, бо кожна людина – унікальна і має право на щастя.
Гості повідомили школярам, що кожних 40-45 хв. від суїциду помирає одна людина та закликали їх не замовчувати своїх проблем і дорожити власним життям. Долаючи гординю й егоїзм, старатися будувати його за християнськими цінностями.
Свою розмову лектори супроводжували відео роликами.
Шкільний тур гри «Сокіл»(«Джура»)
у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.)
12 грудня у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. відбувся шкільний тур дитячо-юнацької військово-спортивної гри «Сокіл»(«Джура») між роями ім.Володимира Зейлика (9-А кл.) і «Гайдамаки» ((9-Бкл.). Ройові Максим Куза і Василь Пакош.
У програму гри входили такі види змагань: «Впоряд - Стройова підготовка», «Відун», «Естафета з палицею», «Смуга перешкод», «Перетягування линви».
Обидва рої готувалися до змагань тривалий час, мали однострої та інші атрибути. Під час «Впоряду» вони представляли свої команди, виголошували гасла, виконували стройові пісні військово-патріотичного спрямування. Гра починалася і завершувалася Гімном України.
Готуватися до змагань роям допомагали старші наставники – учасники рою ім.Назара Пеприка – переможця районного туру гри «Сокіл»(«Джура») – 2017 Ярина Іванович, Юлія Оленич, Ярослав Тимечко, Вадим Брановський та Микола Каута.
Переможцем гри став рій «Гайдамаки» у складі Василя Пакоша, Христини Баран, Олени Підцерковної, Юрія Моти, Олександра Голобородька, Андрія Притули, Павла Кошиловича та Семена Вовчанського.
Music
СУРМИ ЗВИТЯГИ
(Шкільний тур у Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.)
Кожного року в середині жовтня (уже 17 років поспіль) в навчальних закладах Львівщини проводиться дитячо-юнацький фестиваль мистецтв з гордою красивою назвою «Сурми звитяги» за участю дітей, учнівської та студентської молоді України.
Фестиваль має на меті широко пропагувати серед дітей та юнацтва кращі зразки мистецьких творів патріотичного спрямування, що розкривають героїчний шлях національно-визвольної боротьби українського народу у 20-50 роки ХХ ст.., вивчають пісенну спадщину Січового Стрілецтва, УГА та УПА.
13 жовтня відбувся шкільний етап фестивалю «Сурми звитяги», у якому взяли участь учні 1-8 кл. Його відкрила вступним словом заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала. Вона представила почесного гостя – учасника бойових дій, старшого лейтенанта Володимира Кузика (позивний «Сова»), який упродовж року був командиром взводу у Пісках, найгарячішій точці АТО. З болем говорив він про втрату шести бойових побратимів. На запитання дітей про війну відповідав стисло, коротко (адже не все можна сказати дітям). Однак від капітана Ігоря Березового школярі дізналися, що Володимир зробив подвиг – підбив ворожий танк, чим урятував життя собі та бійцям свого взводу. Ще більш неговіркими виявилися учасники АТО Ярослав Зозуля, батько п’ятикласника Юрія та Микола Духновський, батько першокласника Олександра. Але це для школярів не мало жодного значення. Вони побачили Героїв і були щиро вдячні їм за зустріч.
Свято проходило у три тури: стрілецькі, повстанські та сучасні патріотичні пісні почергово виконували учні 1-2-х, 3-4-х, 5-6-х, 7-8-х класів. Присутні в залі учні, учителі, батьки та гості були захоплені виступами школярів. Усі учасники шкільного фестивалю були одягнуті у вишиванки.
Завершилось свято виконанням Гімну України.
З ініціативи учнівського парламенту старшокласники виготовили листівки-поздоровлення усім батькам – учасникам АТО та працівникам військомату і вручили їх особисто та передали сім’ям.
Районні
Програма
виступу Пустомитівської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів
на районному конкурсі патріотичної пісні
,,Сурми звитяги’’
1. Пісня ,, Курилася доріженька у Полянський ліс,’’
слова М. Врублевської, муз. М. Дацко.
Виконує вокальний ансамбль школи.
Художній керівник Цюзь А.Ю.
Акомпоніатор Басюк С.С.
2. Пісня ,,Краю мій,’’
слова В. Капустіна, муз. М. Галюк.
Виконує вокальний ансамбль школи.
Художній керівник Цюзь А.Ю.
Акомпоніатор Басюк С.С.
3. Пісня ,,Я ненавиджу війну,’’
слова Ст.. Галябарди, муз. Ол. Злотника.
Виконує Ткаченко Владислав
Художній керівник Паук Л.О.
4. Пісня ,,Моя земля,’’
слова і музика Марії Захарченко.
Виконує Редько Анастасія.
Художній керівник Цюзь А.Ю.
5. Літературне читання . Вірш ,,Свіча болю,’’ присвячений Назару Пеприку, який загинув на сході України.
Автор Чепурно Валентина, подруга Люба Пеприк з Дніпропетровщини .
Виконують Анастасія Осідач, Софія Дуліба.
Художній керівник Цимбала Н.М., Паук Л.О.
СУРМИ
ЗВИТЯГИ
Уже 16 років поспіль в середині жовтня на Львівщині проходить дитячо-юнацький фестиваль „Сурми звитяги”. Його метою є широка пропаганда серед дітей і юнацтва мистецьких творів патріотичного спрямування, зокрема пісенної спадщини УПА, українського січового стрілецтва, а також сучасної патріотичної пісні, що звучала на Помаранчевому та Євромайданах, Революції Гідності й сьогодні оспівує героїчну боротьбу української армії й добровольчих батальойонів на Сході України.
Такий фестиваль відбувся нещодавно і в нашій школі. Його відкрила вступним словом заступник директора з виховної роботи Надія Цимбала і представила гостей фестивалю. Це активний учасник Київського майдану, волонтер Василь Кревнюх та учасник АТО, майор 80-ї десантно-штурмової бригади Олег Сахно.
Шкільний фестиваль проходив у чотири тури. Спочатку повстанські, стрілецькі та сучасні патріотичні пісні виконували почергово учні 1-4-х класів, і всі присутні в залі були захоплені виступами молодших школярів, потім його продовжили учні 5-8х класів. Учасники свята були у вишиванках. Кожен тур розпочинався Гімном УПА - піснею „Ой у лузі червона калина”, а завершувався виконанням Гімну України.
У виконанні молодших школяриків звучали пісні „Під сонячним сяйвом Покрови”, „Повіяв вітер степовий”, „Вояки УПА”, „Козачата” та ін.
Учні 5-8-х класів теж підготували змістовну програму. Кращими з них були визнані такі пісні: „Гей же до зброї”, „Твоя земля”, „Ой чути, чути гарматні стріли”, „Україна – це ти”. Нікого не залишив байдужим дует у виконанні учениць 7-Б класу Ярини Ляльки та Ольги Стельмах „Сповідь розсріляних душ” та реп „Я патріот”, який прекрасно прочитав першокласник Денис Пакош.
З великою увагою слухали учні, вчителі та присутні на святі батьки виступи почесних гостей: майданівця Василя Кревнюха та учасника АТО, майора Олега Сахна, під час яких діти задали низку запитань. Їх зокрема цікавило, чи страшно на війні, як ставиться місцеве населення до українських воїнів, як сприймають військові дії і розруху, яку принесла війна, діти.
На всі запитання вони отримали вичерпні відповіді. Усім школярам захотілося сфотографуватися з гостями, що вони охоче й зробили.
Загальну увагу привернув куточок, у якому були поміщені реліквії з Київського майдану та із зони АТО. Серед цих реліквій – прапор, привезений зі Сходу учасником АТО, батьком другокласників Денина та Дмитрика Андрієм Сримовим. На цьому прапорі висловлені теплі побажання школярам від однополчан пана Андрія. На ньому є багато автографів бійців з усієї України.
У підготовку загальношкільного фестивалю багато праці вклали класні керівники 1-8-х класів, учитель музичного мистецтва Анжела Цюзь та акомпаніатор Сергій Басюк.
Ярина Белей,
учениця 11-го класу
23 жовтня цього року згідно наказу відділу освіти Пустомитівської арйдержадміністрації від 7 вересня 2015 року № 2912 у Пустомитівській ЗОШ № 2 І-ІІІ ст. проходив районний тур ХУІ дитячо-юнацького фестивалю „Сурми звитяги”, у якому взяли участь учасники художньої самодіяльності нашої школи.
На фестиваль було представлено таку програму:
І. Вокальний ансамль
1. Слова Я.Мазура
музика О.Підківки
„За волю стань, народе мій”.
Аранжування Юрія Антківа
Українська народна пісня „Вже весна воскресла, трави зеленіють”.
Виконує дівочий ансамбль (8-11 кл.).
Художній керівник Цюзь А.Ю.
Акомпаніатор Басюк С.С.
ІІ. Соло.
Слова А.Канич.
Музика С.Петросяна
„Чуєш, друже”
Виконує Білий Дмитро, учень 6-Б класу
Художній керівник
Назарчук-Шуст І.В.
ІІІ. РЕП „Я патріот”
Читає учень 1-А класу Пакош Денис
ІУ. Народна хореографія
„Аркан”
Виконує чоловічий танцювальний ансамбль
(учні 8-10 кл.)
Художній керівник Паук Л.О.
У. 1. Поштові листівки:
„УПА”, „Я-українець”, „З Україною в серці”.
Роботи учнів:
Матківської Марії, учениці 10-А кл.,
Сокульської Олесі, учениці 11 кл.,
Іванович Ярини, учениці 9-А кл.
Техніка виконання: вишивка, аплікація, витинанка.
Учитель Демчук М.Т.
2. Декоративно-тематична композиція „Захисник України”.
Робота учня 7-Б класу Гука Олега.
Техніка виконання: контурне різблення.
Учитель : Діденко Т.М.
Про участь у районному турі огляду-конкурсу
„Сурми звитяги”
НАЛИВНЕ ЯБЛУКО
У наш тривожний час, коли на сході України йде війна за незалежність і цілісність нашої держави, і суспільство перебуває у стресовому стані, інколи необхідне психологічне розвантаження, особливо для молоді, яка має ще нестійку психіку.
Тому поряд із багатьма добрими справами, які організовуються для допомоги учасникам АТО (виготовлення оберегів, малюнків, збір сухофруктів та теплих речей тощо), у школі проводяться різноманітні цікаві для дітей свята, конкурси, вікторини, лицарсько-козацькі турніри, предметні тижні і декади тощо.
Уже другий рік поспіль з ініціативи учителя біології Віблої Н.З. організовується свято яблука. Його метою є поглиблення знань учнів про яблуко, як дуже цінний продукт. Цього разу його організаторами були учні 6-их класів (класні керівники Бакуліна І.С., Галан С.В., Іщенко І.І.), а учасниками - молодші школярики. Кожен клас мав свою емблему і форму одягу.
На третьому поверсі вишикувались дівчатка з кошиками, наповненими яблуками різних сортів. Але для того, щоб посмакувати цими смаколиками, треба було відгадати загадки, що діти робили дуже охоче.
До яблукового свята передувала велика підготовча робота. Учні готували тематичні стіннівки, на яких розмістили інформацію про використання яблук в медицині, косметології, кулінарії, відображення їх у літературі і мистецтві.
Цікавими були і учнівські проекти „Яблуко в науці” (Вібла Аліна,6-А кл.), „Яблуко в літературі, 6-В кл.), „Яблуко в архітектурі, 6-В кл.)
Свято наливного яблука нікого не залишило байдужим.
ДЕКАДА
ПРАВОВИХ
ЗНАНЬ
З 12 по 23 жовтня у школі проходила декада правових знань.
„Проблема насильства в сім’ї та шляхи її вирішення”, - такою була тема зустрічі учнів 7-их класів з провідним спеціалістом Пустомитівського районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді” Галиною Москалюк та начальником Кримінальної виконавчої інспекції капітаном міліції Тарасом Жигайло.
Галина Йосипівна розповіла дітям про види насильства в сім’ї: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне та наголосила, що саме діти найчастіше стають його жертвами тому, що вони є найбільш вразливими і беззахисними перед жорстокістю дорослих. Соціальний працівник зупинилася також на переліку дій, які необхідно вчинити дітям при проявах застосування до них насильства.
Капітан Жигайло Т.В. навів конкретні приклади з життя району, де від насильства в сім’ях постраждали діти, а також зупинився на правах і обов’язках неповнолітніх, їх відповідальності за скоєні адміністративні та кримінальні правопорушення.
Учні цікавилися, за які правопорушення неповнолітні притягуються до кримінальної відповідальності, де і в яких умовах утримуються неповнолітні особи, які вчинили важкі злочини.
Цікаву форму пропаганди правничих знань під час декади у школі запропонував начальник Пустомитівського районного управління юстиції Іван Гаєцький.
Цього разу захід відбувся в неформальній обстановці. Адже замість традиційних відвідин школи юристами, учням була запропонована екскурсія в Пустомитівський місцевий суд та у Пустомитівське районне управління юстиції. Під час візиту адвокат Іван Заяць розповів дітям про процедуру проведення судових засідань, хто бере участь у судових засіданнях, у яких випадках справи слухаються колегією суддів, а також про справи, які розглядались по відношенню до неповнолітніх осіб, які обвинувачувались у вчиненні злочинів. Про розгляд таких справ розповідав і начальник служби у справах дітей при райдержадміністрації Володимир Мота, який під час слухань таких категорій справ саме і представляв інтереси неповнолітніх, як це передбачено чинним Кримінальним Кодексом України.
Під час відвідин управління юстиції, учнів зацікавила інформація про церковні актові записи, які були складені ще у 1800-1900 роках та ймовірно містять деякі дані про їхніх родичів і близьких, оскільки відомостей про яких у сім’ях залишилося мало.
Також у дітей виникло багато запитань, пов’язаних з роботою управління, а саме, яким чином виконавча служба проводить вилучення та конфіскацію майна, як проводиться реєстрація народження дитини, чи зберігаються про те відповідні документи, які пільги мають сім’ї учасників АТО і безліч інших запитань. У ході декади учні виготовляли стінні газети з правової тематики.
Опишите фото...
Наливне яблуко
Наливне яблуко
Опишите фото...
Напевне, дарма казали древні, а за ними повторювали історики усіх часів і народів, що «рукописи не горять». Неправда це! Горять, ще й як! Принаймні, документи і свідчення про жахіття Голодомору 1932-1933 років комуністична влада знищувала або приховувала із завидною упертістю та послідовністю майже до останнього дня свого існування. Та є ще пам’ять людська…
І саме вона знову і знову повертає нас усіх до цієї трагедії, змушує думати, аналізувати – чому так сталося? Де шукати її витоки? Вже чверть століття вшановують жертв української Голгофи повсюдно у нашій державі. Щороку в останню суботу листопада кожна українська родина запалює свічки…
Сумна традиція помину безневинних жертв 1933-го існує у нашій школі вже давно, навіть важко сказати, відколи. Не став винятком і рік нинішній. Чи все-таки, було щось особливе? Не знаю… Може зала, де зібралися з цієї нагоди майже сотня старшокласників, їх учителі, батьки? Завжди ніби усміхнена, світла, сонячна – така, до якої усі звикли, – тепер вона була прибрана у чорні шати, наче вдова, що схилила у вічній жалобі свою сиву голову. На столах вкритих традиційними вишитими рушниками – скоринки хліба і склянка води. Як же їх бракувало мільйонам українських родин тоді, більш ніж вісімдесят років тому!..
Може зіграло свою роль і те, що година пам’яті так довго і ретельно готувалася? Адже чимало зусиль для її проведення доклали учні 9А і 9Б класів, їх класні керівники Л. Бернатович та О. Кикоть, педагог-організатор Н. П’ятницька. А може просто об’єднало нас усіх невимовне людське горе?
Принаймні, якщо перед початком реквієму присутні, хоча й неголосно, але перемовлялися, то вже після перших слів ведучих – Валентини Кушнір та Максима Пришляка – відразу настала глибока, німотна тиша. Вона здавалася такою густою і наелектризованою, ніби от-от мала вибухнути плачем і зойками мільйонів жертв цієї вселенської трагедії. Було відчуття, наче усі вони дивляться з неба просто у наші душі… Чи пам’ятаємо?.. Чи поминаємо?... Напруга ще довго не відпускала навіть після закінчення скорботної церемонії. Здавалося дивним, що година ця промайнула, наче одна мить. Хоча кожен із нас переживав почуте і побачене по-своєму. Та байдужим не залишився ніхто…
Справді, як таке можливе, коли перед очима з’являються страшні цифри жертв, на екрані – спустілі оселі з чорними проваллями вікон, сотні скелетів із знайдених могил… А скільки ще не знайдених? Хто їх насправді рахував?! І тут же, ніби коментар за відеокадром, вірш, який читала Марта Пакош: «Ти скажеш, не було Голодомору?». Після побаченого – питання швидше риторичне…
Знову і знову зверталися дев’ятикласники до присутніх – пам’ятаймо! Ніколи не забуваймо! І пісні, майстерно виконані ансамблем дівчат, зокрема твір О. Білозір «Свіча», і вірші, що їх читали Софія Дуліба, Христина Курчак, Анастасія Осідач – були звернені до розуму та сердець усіх присутніх у залі.
Не раз говорилося і про те, що в Україні з її найродючішими у світі чорноземами і м’яким кліматом, працьовитим народом, ніколи не мало б бути не те що Голодомору, а й навіть натяку на «деякі продовольчі труднощі», як лукаво писали в радянських підручниках історії. То чому ж усе-таки так сталося?
Саме про це говорив у своєму емоційному виступі учитель історії А. Михайлик. Він поділився власними враженнями від зустрічей з тими, кому вдалося пережити Голодомор 1933-го. Ще у 2008-му під час збору матеріалів до Всеукраїнської «Книги пам’яті» йому пощастило поспілкуватися з Ганною Самійлівною Королько – людиною, знаною у місті дуже добре. Адже працювала учителькою нашої школи. Запам’яталася вона по-різному: кому доброю і усміхненою, кому – суворою, але справедливою. Ніхто з учнів тоді, в радянські часи, навіть не здогадувався, що довелося пережити тендітній дванадцятирічній дівчинці із села неподалік Козятина на Вінничині. Адже навіть сама згадка про Голодомор була «антирадянською агітацією і пропагандою». Із відповідними наслідками. Аж до кримінальної відповідальності. Та залишилося це пам’яттю серця, незагойною душевною раною, пронесеною через усе довге життя… І як заклинання, як заповіт людини, що скоро потому відійшла у вічність: «Бережіть Україну, діти! З усіх сил! Будь-що! Інакше усе це, не дай Боже, може повторитися…».
І справді, жодна держава світу не вчиняла такого жахливого злочину проти своїх громадян. Хіба що – влада не вважала їх своїми громадянами. А лише «витратним матеріалом» для нелюдських соціальних експериментів. Зрештою, у більшовицькому СРСР так воно і було. Хто знає і скаже тепер, скільки їх насправді, жертв Голодомору? 3-4 мільйони, як писав у далекому 1990-му професор С. Кульчицький? Саме він чи не першим з українських істориків заговорив про це відверто. 7-8, як вважають сучасні дослідники? Не кажучи вже про те, що вчені української діаспори доводять число жертв до 12-14 мільйонів…
Зрештою, всі присутні й самі мали змогу ознайомитися із книжковою виставкою, підготовленою за активної участі працівників Пустомитівської районної бібліотеки, зокрема завідуючої відділом обслуговування читачів Г. Васечко. Адже дослідження Голодомору тривають як в Україні, так і за кордоном… Ці такі різні, але однаково страшні цифри, наводяться у різних виданнях. Біда лише в тому, що вони – далеко не остаточні…
І навіть якщо сучасні українські учені-демографи більше схильні до перших із них, чи виправдовує це творців геноциду – усіх тодішніх кривавих «вождів» радянської імперії? Більших або менших, а то й зовсім дрібних – сталіних, молотових, кагановичів, постишевих, косіорів та їхніх посіпак-«активістів» у кожному українському селі? Аж ніяк! Адже забирали у людей останнє. Причому, переважно «свої», місцеві, ті, яких усі добре знали… Це теж важка – але правда, яку треба знати. Про яку треба говорити. І уривок із українського художнього фільму «Голод», який переглянули усі присутні, – на жаль, не лише яскравий мистецький образ…
Може для когось кількість жертв – просто статистика. Та чи не занадто велика розбіжність між найменшими і найбільшими цифрами втрат? Майже у десять мільйонів життів? Тому для нас – кожна людина з «мертвих і живих і ненароджених…» повинна залишитися у пам’яті цілим втраченим світом. Світом надій і сподівань, яким так і не судилося збутися… Інакше нинішнє покоління не варте принесених жертв. Вони могли стати інженерами і агрономами, учителями і вченими світової слави, людьми, які піднесли б до небачених висот українську культуру, мистецтво. Вони – не те що нинішні – були б справжньою духовною елітою, міцною опорою новітньої України… Тоді й сучасна історія нашої держави могла скластися зовсім інакше.
І ще один «дивний» збіг обставин, на який звертають увагу історики та краєзнавці: найбільше постраждали від Голодомору ті місцевості України, населення яких довго чинило жорстокий збройний опір встановленню більшовицької влади під час національно-визвольних змагань 1917-1921 років.
Та навіть із почутого і побаченого раніше учням зовсім не важко було зробити висновок про те, що Голодомор був цілеспрямованою, спеціально організованою акцією більшовицького режиму проти мільйонів людей (не тільки, до речі, в Україні, а й у Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані), які просто хотіли бути вільними господарями на власній землі, а не колгоспними рабами або дешевою, а то й зовсім безплатною і німою, робочою силою на «будовах комунізму». Голодомором 1932-33-го їм просто зламали хребет, змусивши стати «гвинтиками» нелюдської системи, головною метою якої було панування над світом.
Говорилося також, що саме з того часу в Україні, умовно кажучи, було закладено міну сповільненої дії: в «очищені» таким сатанинським способом від українців села Донеччини і Луганщини завезли тисячі росіян, нащадки яких нині, вимахуючи прапорами сусідньої держави, воюють за «исконно русские земли», за міфічну «Новороссию». Кордони її, до речі, доволі точно співпадають з мертвонародженою більшовицькою Донецько-Криворізькою республікою 1918-го. Думається, і доля її чекає така ж сама. Так що нічого нового путінські «ідеологи» не придумували. Все ті ж «старые песни о главном» – про міфічну «велич» і «богообраність» Росії, «месіанство» нації та її новітнього вождя – вихідця з луб’янських кабінетів. І головне – про «собирание земель»…
Завершився реквієм традиційним запалюванням свічок в пам’ять про невинно убієнних. А гучні дзвони під час хвилини мовчання ще довго відлунювали шкільними коридорами…
Трагедія повернута з небуття
З метою активізації роботи відродження і розвитку історичних, патріотичних і культурних традицій українського козацтва, виховання юних патріотів на засадах національної гідності та високої самосвідомості, набуття учнями знань, умінь і навичок, необхідних захиснику Вітчизни, пропаганди та популяризації серед учнівської молоді здорового способу життя у нашій школі проводяться змагання між класами з дитячо-юнацької гри „Сокіл” („Джура”). Її ініціаторами і тренерами молодших школярів стали учасники рою „Козацька січ” – переможця обласного туру цієї гри.
У жовтні за програмою гри „Сокіл” („Джура”) змагалися п’ятикласники, а напередодні Дня Збройних Сил України – команди – рої 7-8-их класів. Фінальній грі передувала велика підготовча робота. Особливо старанно команди тренувалися зі стройової підготовки. Вони також готували однострої, девізи, маршові патріотичні пісні. Не менше уваги було приділено вивченню історії козацтва.
Змагання розпочалися урочистим маршем усіх роїв та Гімном України. Після жеребкування почалася гра, учасниками якої були такі рої: „Шабля” (8-А кл., девіз: „Розум як шаблю для зла не держи, точно в житті ти досягнеш мети”); „Козацька січ” (8-Б кл., девіз: „Як вогонь безсмертних у віках не згас, так козацька слава - у серцях у нас”); „Орлята” (7-А кл., девіз: „Батьки – орли, а ми – орлята, народжені перемагати”); „Козачата” (7-Б кл., девіз: „Ні кроку назад за власним наказом, і тільки вперед, і тільки всі разом”).
Один за одним рої демонструють виконання стройових прийомів та маршових пісень. Потім беруть участь у вікторині „Відун”, естафетах „Біг у мішках”, „Снайпер”. Багато фізичних сил потребувало перетягування линви, якому передувало змагання ройових. Поки журі підраховувало бали і визначало місця тренери-старшокласники демонстрували майстер-клас з військового впоряду та стройової пісні.
Призові місця вибороли:
І-ше - рій „Шабля” (ройовий Сахно Кирило, тренери Шевчук Владислав і Дикий Тарас.
ІІ-ге - рій „Козацька січ” (ройовий Коць Віталій, тренер Столярський Ігор).
ІІІ-тє - рій „Козачата” (ройовий Пакош Василь, тренер Цебак Дмитро.
Непогано представив свою команду – рій „Орлята”, ройовий Жолква Віталій.
Керівництво грою здійснював ройовий загальношкільної команди-рою „Козацька січ” Плебанський Владислав.
На грі був присутній і мав слово директор школи С.Й.Мороз.
Відроджуємо військово-спортивне мистецтво
Відповідно до наказу департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації від 11.05.2016 р. «Про проведення ІІ (обласного) етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») з 13 по 17 червня поточного року на дитячій турбазі «Карпати» (с.Кам’янка Сколівського району) проходив ІІ (обласний) етап гри, у якому взяли участь 28 команд (роїв) від районів міста Львова та області.
У числі цих команд (роїв) був і рій ім.Назара Пеприка нашої школи – переможець районного туру гри у складі Владислава Плебанського (ройовий), Тараса Дикого, Сергія Івашка, Ярини Іванович, Юлії Оленич, Олега Мартинюка, Ігоря Столярського, Владислава Шевчука (керівники
Брус І.Ф., Цимбала Н.М., Мотичка Б.М.).
До програми гри були включені наступні види змагань та конкурси:
-
«Візитка рою» - представлення прапора, однострою, емблеми, проголошення назви команди і девізу;
-
«Відун» - інтелектуальна гра у форматі гри «Що?Де?Коли?, яка являє собою вікторину з історії козацтва, УСС, ОУН-УПА, сучасної історії, Збройних Сил України, Майдану;
-
«Добре діло» - надання звіту про виконання роєм доброї справи: проведення духовно-патріотичного заходу, благочинної акції тощо;
-
«Впоряд» - демонстрація знань та вмінь зі стройової підготовки, яка складається з двох завдань: обов’язкового і творчого;
- «Ватра. «У колі друзів» - представлення мистецької композиції;
- «Рятівник» - змагання з надання долікарської медичної допомоги;
- «Смуга перешкод» - командне подолання ділянок місцевості з природними та штучними перешкодами;
- «Стрільба» - перевірка вправності у поводженні зі зброєю та влучності юних козаків у стрільбі з пневматичної зброї;
- «Кращий кашовар» - приготування козацької страви – кулеші.
Наш рій ім. Назара Пеприка виборов низку призових місць, зокрема: І місце – у грі «Козацькі перегони» та конкурсі «Кращий кашовар», ІІ місце у виді «Впоряд» («стройова підготовка»), у конкурсі «Кращий звіт про доброчинні справи під гаслом «Добре діло», у мистецькому конкурсі «Слава героям» («Ватра») і ІІІ місце – у грі «Відун».
У комплексному заліку ІІ (обласного) етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») команда-рій нашої школи посіла ІІ місце. Кубки та грамоти його учасникам вручив директор Львівського обласного Центру краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді М.В.Набитович.
2.
Учасники рою висловлюють щиру подяку за допомогу в підготовці гри та забезпеченні команди транспортом начальнику відділу освіти райдержадміністрації М.М.Лісній, методисту П.І.Ілику та вчителю Годовицької ЗОШ І-ІІІ ст. Б.М. Мотичці.
Н.Цимбала, заступник директора
з виховної роботи Пустомитівської
ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
Вибороли ІІ місце!
1 вересня, у День знань, у Пустомитівській ЗОШ №1 І-ІІІ ст. було відкрито меморіальну дошку колишньому учневі Пеприку Назару Володимировичу, який брав участь в АТО за незалежність України у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади і загинув під обстрілом московсько-бандитських градів 16 серпня 2014 року на Луганщині.
Обряд посвячення пам’ятної дошки здійснили настоятелі Пустомитівських храмів – отці Віктор, Іван та Степан.
На урочистій церемонії були присутні батьки Назара, його сестра, дружина та син, учасники АТО, батьки наших учнів, рядові Любомир Фединяк і Олег Світлик, прапорщик Андрій Сримов, капітан Ігор Куза, підполковник поліції Олег Ковальчук.
Учні, вчителі, батьки та гості вшанували пам’ять героя хвилиною мовчання.
Батьки Назара Володимир Іванович та мати Любов Василівна поділилися спогадами про свого сина та подякували школярам за щиру пам’ять про нього.
Герою – пам’ятну дошку
Цьогорічний довгоочікуваний День знань виявився досить світлим і приємним.
Про його початок сповістили фанфари. Семикласниці Аліна Вібла та Софія Котовська рядками поезій закликали школярів попрощатися з літом і взятися за науку. Ведучі десятикласниці Анастасія Осідач і Софія Дуліба представили гостей і запросили на свято першокласників. На шкільне подвір’я вийшло 66 маленьких школяриків, веселих, життєрадісних, безмежно щасливих, зачарованих усім, що побачили довкола.
Настоятелі Пустомитівських храмів – отці Віктор, Іван та Степан поблагословили шкільну родину на добрий початок напруженої праці.
Школярів привітали директор школи С.Мороз, голова райдержадміністрації В.Говенко, міський голова О.Серняк. Дуже теплими і щирими були побажання матері першокласниці Анни О.Рубан.
З великою увагою і теплотою був сприйнятий виступ найменших школяриків. Він засвідчив, що до школи прийшли дуже розумні і талановиті дітки.
Присутні останній раз на святі Першого дзвоника одинадцятикласники не тільки вітали школяриків, які прийшли «перший раз у перший клас», але й вручили їм подарунки. Це - навчальні приладдя, шоколадки, альбоми від депутата Верховної Ради Б.Дубневича, а також найважливішу книжку – «Буквар».
На святі Першого дзвоника були присутні батьки наших учнів – учасники АТО, зокрема: рядові Любомир Фединяк, Василь Дмитраш, Олег Світлик, капітан Ігор Куза, прапорщик Андрій Сримов, підполковник Олег Ковальчук.
Учасники ансамблю 7-А класу «Паняночки» разом зі своїми братиками і сестричками – першокласниками подарували присутнім на урочистостях пісню про Україну. Світлим промінчиком на святі був виступ вокально-хореографічного ансамблю «Юна».
За традицією першокласниця Устина Ковальчук на плечі високого, сильного одинадцятикласника Олега Мартинюка пронесла шкільним двором дзвіночок, який своїм звучанням нагадам усім про початок навчання.
На завершення першовересневого свята першокласники відпустили в небо надувні кольорові кульки. Їх політ ведуча супроводжувала рядками поезії:
Лети, дитинство, в небо голубе
І засвітися там яскравою зорею
Надії, радості, любові й доброти
З широкою відвертою душею.
Рідна школо, нас прийми…
«Щоб у серці жила Батьківщина»
Такою була тема першого уроку, присвяченого 25-ти річчю Незалежності України, у 6-А, 7-Б класах. Його підготували класні керівники Лутчин В.С. та Пенькова О.І.
В ході уроку учні ознайомились з короткою історією становлення української незалежності та державності, пригадали видатних діячів української історії та культури, висловили асоціації з поняттями «Батьківщина», «патріотизм». Діти почули цікаву легенду про походження назв української державної символіки, взяли участь у вікторині «Який я українець», показали знання прислів’їв про батьківщину та рідний край. Під час уроку учні декламували поезії про Україну, переглянули соціальний ролик про здобуття Україною незалежності та прослухали музичну композицію «Оберіг».
1 вересня у 8-А класі відбувся перший урок «Від проголошення Незалежності до нової України», присвячений 25-річчю Незалежності України.
На початку уроку учні з’ясували, що означає «любити Україну». Далі класний керівник Дрозда Р.С. коротко нагадала історію Української держави, акцентуючи увагу на її трагічних та героїчних сторінках. Ряд учнів (Заворотна А., Заторський У, Корторреаль Є, Піх В., Ковальчук О., Гембарська М., Фединяк О.) прочитали вірші про Україну, патріотів та героїв. Дуже сподобалось учням відео з фронту, яке передав учасник АТО Андрій Сримов.
Цікавою була також розповідь Максима Кузи, який поділився своїми враженнями й показав фото з поїздки до наметового табору в Карпатах. Улітку Максим разом з іншими дітьми, батьки яких були учасниками АТО, відпочивав в «умовах виживання». Їм довелось долати такі ж труднощі побуту, які були в їхніх батьків на передовій лінії фронту.
Закінчився урок словами молитви і кліпом-піснею «Оберіг», яку виконали 25 найкращих українських виконавців сучасності.
Перший урок вересня
29 вересня 2016 року в Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів відбулася учнівська конференція, присвячена 150-річчю від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського.
Готували її учні 10А та 10Б класів під керівництвом вчителів історії І.С. Бакуліної, Р.С. Дрозди, А.Б. Михайлика, а уважними слухачами були дев’ятикласники.
Учасники конференції – Левицька І., Грицько К., Курчак Х., Іванович Я., Багрій Д., Ясінська О., Масник М., Пакош М. Труба Х. – у своїх виступах глибоко і всебічно проаналізували життя і діяльність видатного українського історика. Він став автором оригінальної 10-томної «Історії України-Руси», створивши власну оригінальну концепцію минулого нашого народу. Учні змогли переглянути і виставку книг М.С. Грушевського, підготовлену спільно з працівниками Пустомитівської ЦБС та їх керівником – Г. Васечко.
Відзначаючи його великий внесок у науку – адже написав понад 2 тис. праць – не обійшли увагою і недоліки у діяльності вченого, зокрема його надмірну амбіційність.
Виступи учнів супроводжувалися показом мультимедійної презентації: «Михайло Грушевський: історія в людині і людина в історії – портрет без ретуші». Власне, ця тема і стала провідною, бо говорилося часто і про хиби та помилки, особливо у політичній діяльності на посту голови Центральної Ради. Адже це своєрідний парадокс: кожна сторінка десятитомної праці буквально просякнута ідеєю української національної державності і соборності. І водночас автор, що в буремну революційну епоху мав шанс таку державу збудувати і очолити, змарнував його. Тому біографія М.С. Грушевського потребує подальшого вивчення і як урок для сучасників та майбутніх поколінь українських політиків.
Звучали в ході конференції і вірші, майстерно виконані ведучими – А. Осідач та С. Дулібою. Затамувавши подих слухали учні пісню Т. Чубая «Буде й нам з тобою що згадати…», присвячену героям українських національно-визвольних змагань. І як підсумок усього почутого – відеокліп із серії «Обличчя української історії». Адже історію творять люди. А М.С. Грушевський свого часу був серед них далеко не останньою постаттю.
До ювілею видатного українського історика
Багряним листом зацвітає осінь… Завітала вона й на поріг Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. У п’ятницю, 30 вересня, у будівлі на вулиці Парковій,2 вирувало веселе свято, приурочене до Дня вчителя.
Звучали ліричні мелодії й задерикуваті коломийки, учні демонстрували цікаві танцювальні композиції, змонтували навіть міні-фільм про рідну школу та її мешканців.
З уявленнями школярів та вчителів про нелегку вчительську долю присутніх на святі ознайомили веселі смайлики.
Не обійшлося й без цікавих інтерв’ю та нагороджень учителів у 10 номінаціях («Найінтелігентніший», «Наймудріший», «Найінформативніший» і т.д.).
Звучав ліричний вальс, на який одинадцятикласники запросили своїх педагогів.
А увінчала свято пісня «Вчительська доля», під час якої учні дарували вчителям кульки-серця з побажаннями та сюрпризами всередині.
І знову День учителя настав…
… Я син народу,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох,
Мій поклик: праця, щастя і свобода…
І.Я.Франко
Біля підніжжя Карпатських гір розкинулося невелике село Нагуєвичі. Багато таких сіл є в мальовничому Підгір’ї, проте саме це стало відомим на всю Україну і навіть увесь світ. 2016 рік вдячний на ювілеї для І.Я.Франка:
160 років з дня народження;
100 років з дня смерті;
130 років з дня одруження
Сьогодні ми звертаємось до спадщини українського поета, прозаїка, літературного критика, фольклориста, драматурга, публіциста, перекладача…
Учні 6-А, 6-Б, 7-В класів узяли участь в літературній вікторині, яку підготувала і провела учитель української мови і літератури Клєміна М.Н.
Нещодавно ці учні їздили на екскурсію в с.Нагуєвичі, поблизу Дрогобича, де народився український письменник і вчений філософ. Привезли цікаві враження від поїздки та фотографії про хату-музей, кузню, хрест (що його батько Івася викував на честь скасування панщини на Галичині).
Ім’я великого поета і вченого живе в пам’яті українського народу. Іменем Івана Франка названі вулиці у багатьох містах і селах. У Києві є театр імені І.Франка, у Львові – університет. Перед університетом встановлено пам’ятник Каменяреві. Постать Франка увічнена в камені чи бронзі. Є пам’ятники й за кордоном – у канадському Вінніпезі, в столиці Австрії – старовинному Відні, місті, де він навчався.
Твори І.Я.Франка допомагають нам зрозуміти час, у якому жив великий Каменяр, навчать любити Україну і працювати для рідного народу.
Літературний ранок, присвячений до 160-річчю з дня народження І. Франка
2016 рік багатий на ювілеї Івана Франка. У серпні минуло 160 років з дня його народження, у травні - 100 років з дня смерті.
Вшановуючи ювіляра, ми знову і знову звертаємося до невичерпного джерела його творчості, яка у перекладі багатьма мовами світу увійшла у скарбницю світової літератури.
Писав Іван Якович і для дітей. Збірка його казок під назвою «Коли ще звірі говорили» перший раз вийшла ще у 1899 році, друге видання з’явилося у 1903 році. До цієї збірки Франко додав передмову, в якій писав:
«Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро… Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 років, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи».
У своїй збірці «Коли ще звірі говорили» Іван Франко вдало використовує художні засоби, вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.
Учні 4-5 класів під керівництвом класних керівників Дячок М.С., Кравчук О.В., Мартинюк Н.Я., Стражник Н.Р. підготували уривки казок із цієї збірки. Зокрема, учні 4-А класу показали казку «Лисичка і журавель», 4-Б - «Ріпка», 5-А - «Три міхи хитрощів», 5-Б – «Лис Микита».
Школярі мали прекрасні костюми і майстерно виконували свої ролі. На святі Франкової казки були присутні батьки та заступник директора з навчально-виховної роботи Наталія Вібла.
Свято Фрнкової казки
„Шкільна зачіска – 2015”
У школі все важливе: і навчання, і дозвілля, і зовнішній вигляд. Сучасні школярки намагаються виглядати модно і прагнуть до самовираження. Навіть на заняттях їм хочеться бути красивими і стильними, але у школі є певні вимоги до зовнішнього вигляду.
Волосся – предмет гордості кожної дівчини. І немає нічого дивного в тому, що зачіска є темою розмов на перервах і нею можна здивувати не тільки однокласників, але й учнів інших класів.
До зачісок на кожен день є певні вимоги. Вони мають бути практичні, тобто триматися упродовж усього навчального дня, зручними, щоб не заважали працювати за партою, стильними, охайними, легкими і простими у створенні, а також робити їх слід без використання лаків та інших штучних склеюючих косметичних засобів.
Упродовж останніх місяців з ініціативи учителя трудового навчання Демчук М.Т. у школі проходив конкурс для учениць 5-8 класів „Шкільна зачіска – 2015”. В його організації і проведенні допомагали одинадцятикласники.
Нещодавно журі у складі вчителів та учнів підвели підсумки конкурсу. Переможцями стали:
Світлик Вікторія (5-А кл.)
Гембарська Мар’яна (6-А кл.)
Пастухова Анна (5-Б кл.)
Кондратьєва Вікторія (5-Б кл.)
Багрій Діана (8-А кл.)
На шкільну лінійку прийшли перукарі з міських перукарень „Мрія”, „Люкс” та „Гламур”: Гук Марія, Микитів Галина та Жолква Галина. Вони поздоровили переможців конкурсу і вручили їм подарункові сертифікати на безкоштовні зачіски в дні народження дівчат.
Конкурс на кращу зачіску засвідчив, що навчитися робити красиві і прості зачіски для школи дівчаткам зовсім нескладно і вони завжди можуть виглядати стильно, елегантно і красиво.
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Галерея зачісок
Ой на горі, на Маківці, там ся били січовії стрільці
Герої не вмирають. Пам’ять про них вічна. Тисячі людей минулої неділі, серед них і ми, група учнів 8-10 класів Пустомитівської школи, піднялись на гору Маківку, щоб віддати шану відважним українським січовим стрільцям. Ці молоді хлопці показали відвагу, мужність і у нерівному протистоянні зупинили та перемогли російську армію, яка намагалася через Карпати ступити на землі Західної України.
Кажуть, що такого багатолюддя давно не було у цих місцях. Сторічна подія об’єднала людей з усієї України. Так, біля нас на урочистостях стояли люди з міста Кривий ріг. Пустомитівці поспілкувалися також з мешканцями Донбасу, Волині, Житомирщини.
Навпроти Пантеону Слави волелюдно. Ми, як і багато прибулих, розмістились на горі і звідти спостерігали за дійством. А воно було дуже урочистим. Пролунав Гімн України, який дзвінкоголоссям рознісся по горах, як і вигуки „Слава Україні”, „Героям Слава”. Коли оголосили хвилину мовчання за загибливим героями України, настала тиша. Їм віддали шану голови обласної держадміністрації Олег Синютка, обласної ради Петро Колодій, депутат Верховної Ради України попереднього скликання Олег Тягнибок, обласні і районні депутати, ветерани національно-визвольних змагань, представники духовенства, бійці Української армії та добровольчих батальйонів.
До Меморіалу українським січовим стрільцям були покладені вінки, квіти, запалені лампадки, зокрема й квіти від Президента України Петра Порошенка. Священики відправили панахиду, окропили могили, хор виконав пісні про усусів. Подію благословив помічник єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Владика Григорій.
- Горда і непокірна Маківка змінила хід історії,- сказав Владика – на цьому пам’ятному, історичному, священному місці вшановуємо українських синів, які віддали своє життя за кращу долю свого народу. Це були молоді хлопці віком від 18 до 25 років. Сто років тому російські окупанти були впевнені у своїх діях. Сподівалися легко подолати редути захисників. Та інші погляди мали українські січові стрільці, які мужньо оборонялись і стрімко атакували, внаслідок чого ворогу не вдалося перейти Карпатський хребет і через деякий час він змушений був відступити з Галичини.
Святим місцем для кожного українця назвав Маківку голова обласної держадміністрації Олег Синютка, в також наголосив, що українці – нація переможців, і ми не дозволимо, щоби російський чобіт ступав на українську землю.
- Христос Воскрес! Слава нескореному українському народові!. З таких вітань розпочав промову капелан Львівського крайового братства вояків УПА священик Михайло Низькогуз.
Він розповів, що на Великодні свята під гарматними пострілами служив Літургію у Пісках, де зараз йдуть найжорстокіші бої. Капелан вручив відзнаку та прапори батальйону ОУН, який прибув на Маківку, і наголосив, що незабаром відважні захисники Вітчизни знову вирушать на Донбас.
Разом з нами участь у мандрівці на Маківку взяли участь учні Щирецької середньої школи № 1 разом з учителькою географії Стефанією Деревацькою, яка розповіла, що вперше на Маківку вона піднялася разом із 500-ма учнями ще у 90-ті роки минулого століття, а також акцентувала увагу на ролі січових стрільців у Щирці та селах Миколаївського району Черниця, Пісочне, Рудники, де відбувався вишкіл січового стрілецтва, а в Щирці проживав відомий художник, усусівець, який намалював понад 200 портретів січових стрільців Осип Курилас.
Завершилися урочистості театралізованим військово-історичним дійством „Бій за Маківку”, яке влаштувало товариство „Пошук”.
Покидаючи Тухлю, ми сфотографувалися біля церкви цього села, у якій є прізвища полеглих на Маківці січовиків.
Школярі вислювлюють щиру подяку за участь в урочистостях на горі Маківка організатору поїздки, завідувачу сектором молоді та спорту райдержадміністрації Євгену Гладишу, а також її голові Володимиру Говенку. Заслуговує подяки і водій Роман Білецький, в автобусі якого ми почувалися зручно й комфортно.
Владислав Плебанський
ГАЛЕРЕЯ
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Учнівський, педагогічний та батьківський колективи школи глибоко стурбовані ситуацією, яка склалася на Сході України, і стараються внести свій посильний вклад у допомогу українським воїнам, які ведуть важку кровопролитну боротьбу за збереження цілісності і єдності нашої держави.
Так ще з початку навчального року нами була підтримана акція, започаткована львівськими школами, „Ліки замість квітів”, внаслідок чого було зібрано і передано сім’ї важкоконтуженого бійця зі села Горбачі Ратушного Романа для його лікування 13,5 тисяч гривень.
До свята св.Миколая та Різдвяних свят діти виготовили на уроках трудового навчання мішечки, в які поклали миколайчики, печиво, цукерки та інші ласощі і разом із сотнями малюнків та листівок-вітань через волонтера Масляка Б.М. передали на Схід.
Упродовж ІІ семестру комітет доброчинних справ учнівського парламенту проводив акції по збору для учасників АТО та поранених, які знаходяться у львівських лікарнях, сухофрукти та теплий одяг, зокрема светри, куртки, шкарпетки.
Через колишнього учня нашої школи, підполковника міліції Ковальчука О.С., який неодноразово виїжджав у Слов’янськ, Дружківку, Константинівку, Краматорськ, де командував зведеним загоном управління МВС України, школа передала туди 20 теплих светрів, 60 пар шкарпеток, декілька мішків сухофруктів (горіхи, курага, чорнослив, ізюм), мед, варення, яблука, печиво та інші делікатеси, а також ляльки-мотанки, обереги, сувеніри, валентинки, малюнки та інші дитячі роботи.
(Стаття про нашу підтримку міліціонерів, які виїжджають для несення служби в район проведення АТО, надрукована у громадсько-правовому тижневику, який видається в Києві „Іменем закону” № 13 за 9.ІУ.2015 р. додається).
Школярі разом з волонтером Кревнюхом В.М. та заступником директора школи з виховної роботи Цимбалою Н.М. регулярно відвідують поранених воїнів, які знаходяться на лікуванні у львівських лікарнях, розміщених по вулицях Кульпарківській та Личаківській. Крім продуктів харчування, діти привозять їм малюнки. Напередодні Великодня вчителі закупили паски та ковбасні вироби, якими учні щедро пригостили поранених з Дебальцево, Щастя, Пісків та інших місць. Кожен військовий отримав також листівку-вітання з Великодніми святами і щирими побажаннями якнайскорішого одужання.
Уже після свят учні-волонтери пригощали поранених військових піцою та фруктами, а також подарували їм дещо із спортивного інвентаря.
Упродовж навчального року школярі виплели і передали на Схід України 8 маскувальних сіток та розпочали виготовлення дев’ятої.
Контакти учнів школи з пораненими та військовими, які знаходяться на фронті, тривають.
У школі обладнано куточок з фотографіями колишніх учнів, які беруть участь в АТО, а також зібрано і опубліковано в районній газеті „Голос народу” статтю про колишнього учня Назара Пеприка, який загинув від рук бойовиків.
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Діти і АТО
У відповідь на Указ Президента України „Про заходи з відзначення у 2015 році Перемоги над нацизмом у Європі та з нагоди 70-ої річниці завершення Другої світової війни” Україна розпочала нову традицію святкування 8 і 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Символом цих днів є червоний мак.
Нам відомо, що квітка маку в українській міфології має дуже багато значень. Це – символ сонця, безконечності буття і життєвої скороминущості, краси, волі, гордості, а також крові та смерті. Образ маку нерідко символізує козака, котрий героїчно загинув, боронячи Україну.
Учні та вчителі нашої школи теж приєдналися до європейської традиції 8 квітня. Вони прийшли до школи з прикріпленою до вбрання квіткою маку, внаслідок чого уся школа розквітла червоними маками.
Ми також узяли участь у міському траурному поминальному дійстві, яке відбувалося за участі священиків, керівників району та мешканців міста. Старшокласники прийшли до обеліска, встановленонго в пам’ять полеглих у боях за звільнення від фашистів, у вишиванках, на яких червоніли маки.
Мак – це символ пам’яті
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Дзвони Чорнобиля
нагадують...
Чорнобиль... Це слово стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд. Завдано непоправного удару генофонду нації. Хрести на могилах, життя на лікарняних ліжках, понівечені долі тисяч і тисяч наших сучасників.
В останню декаду квітня в нашій школі пройшли заходи із вшанування пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. Зокрема, учні 8-Б класу під керівництвом класного керівника Кикоть О.В. підготували і представили учням 8-10 кл. літературно-музичну композицію „Дзвони Чорнобиля нагадують...”.
Ведучі програми Анастасія Осідач та Максим Пришляк розповіли про трагедію, яка сталася 29 років тому на квітучій українській землі, перетворивши її в руїну.
З великою увагою слухали присутні в залі поезії, присвячені Чорнобилю, які звучали у виконанні Соломії Капаціли, Марти Діхтярик, Наталії Стріжик, Михайла Дячука, Гордія Рушинця.
Ансамбль дівчат виконав пісні „Чорнобильська біда” та „На Чорнобиль журавлі летіли”.
Композицію супроводжувала презентація, яка висвітлювала трагічні події квітня 1986 року, та фільм „Чорнобиль сьогодні”, підготовлена учителем Кикоть О.В.
Звучить „Реквієм”. У пам’ять про загиблих шести ліквідаторів аварії Святослав Хурдепа та Ярослав Тимечко запалюють свічки. Дзвонять дзвони. У їхньому звуку тривога і благання: Люди ! Бережіть землю, на якій народилися, не перетворіть її на пустку. Не дайте Чорнобилю розростися по всій Україні.
Небесна Сотня – наша совість,
наша гордість,
наша пам’ять
Так називалася літературно-музична композиція, якою було вшановано в нашій школі пам’ять Героїв Небесної Сотні, на якій були присутні учні, вчителі та технічні працівники.
У вестибюлі на чорному крепі розміщено експонати, привезені з Київського майдану і подаровані школі сотником Богданом Масляком та іншими майданівцями. Це каски, бронежелети, щити, шини та навіть залізна бочка. Біля них розцвіли червоні маки та загорілися яскравим полум’ям свічки. На колоні розміщено стенд з портретами полеглих героїв.
Лунає сумна мелодія, під звуки якої виходить дівчина-Україна (Котовська Софія, 5-А кл.), вона трепетно торкається реліквій, запалює свічку, та тишу прорізує два постріли – дівчина падає. Через декілька секунд вона появляється у вінку з чорних троянд, підходить до мікрофону і читає вірш „Небо падало...”.
Ведучі траурного дійства одинадцятикласники Оксана Сташків та Святослав Максимчук говорять про те, що події останніх місяців 2013 і початку 2014 рр. перетворилися на справжню стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками свідомість людей. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну. Своє життя віддали найкращі.
Відтепер вони постійно будуть спостерігати з небес за нами і нашими вчинками, адже Герої прийшли у світ з особливою місією, а відійшовши тихенько у вічність, стали зірками на небосхилі, щоб освітлювати нам нелегкий шлях боротьби за єдину Україну.
Далі ведучі наголосили, що Герої Небесної Сотні були простими
людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. Серед них і мешканці нашого району: Андрій Дигдалович, Богдан Ільків та Олег Паньків.
Далі ведучі повели мову про те, що сьогодні велика частина суспільства живе духом Майдану. Гідність, відданість та патріотизм засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті нашого життя.
Лунають дзвони. Присутні вшановують пам’ять полеглих Героїв хвилиною мовчання. Лине пісня у виконанні Степана Гіги „На могилі моїй посадіть молоду яворину” , під сумну мелодію якої учасники дійства переглядають презентації „Герої Небесної Сотні” та „Реквієм”.
Нікого не залишили байдужим і поезії з майданівської тематики, які прозвучали у виконанні кращих читців школи: Марічки Колішевської, Софії Дуліби, Каріни Дмитраш, Дмитра Цебака, Соломії Капаціли. Десятикласники Марта Борецька, Павло Іванюк та Владислав Плебанський інсценізували поезію „Мені приснилось”..., відтворивши зустріч убитого 97 років тому крутівця із вірменином Сергієм Нігояном, який став першою жертвою Київського Майдану.
Завершилася траурна лінійка, присвячена вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні, виконанням Гімну України.
Христина Горна,
учениця 11 класу
Describe your image here
Крути – наша слава, наша – історія
Так називалася літературно-музична композиція, присвячена 97-ій річниці загибелі студентської молоді під Крутами, проведена 29 січня цього року для учнів нашої школи. Її відкрила вступним словом заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала.
Затаївши подих, школярі слухали „Баладу про Крути”.
Урочисто звучали слова шестикласників Марічки Колішевської і Максима Кузи:
І знов, і знов у котрий раз
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’янути славний час,
Коли в офіру Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути !
Ведучі літературно-музичної композиції десятикласники Марта Борецька та Павло Іванюк коротко ознайомили присутніх з історією подвигу студентської молоді, яка 27 січня 1918 року вийшла назустріч Червоній армії, щоб перекрити ворогові шлях на Київ. (Регулярні українські війська були в той час на фронті). Проти 420 студентів рухався чотирьотисячний загін військ Муравйова, яких підтримувала артилерія з бронепртягів. У захисників Крут були лише рушниці, 35 кулементів та одна гармата, проте вони встигли завдати ворогові втрат.
Бій ішов цілий день: зранку 29 січня і до вечора, та сили були нерівні.
Вкінці дня закінчилися патрони й поступила команда від командира правого крила відступати. Однак, ліве крило, Студентський курінь, чи переплутали, чи не почули цього наказу й пішли в наступ. У результаті більша частина їх загинула і лише 35 юнаків потрапили в полон. Тільки сім полонених більшовики не розстріляли, а відправили в російський тил. Решту вбивали тут же, під Крутами, спочатку розстрілювали, а потім добивали штиками й ножами. Гімназист Пипський заспівав Гімн „Ще не вмерла Україна”. Його підхопили інші вмираючі юнаки.
Далі ведучі повідомили, що 2 березня 1918 року російсько-більшовицькі війська були вигнані з Києва і 19 березня відбулося перепоховання героїв Крут на Аскольдовій могилі.
Звучить пісня „На Аскольдовій могилі”. Учні 11-Б класу Віталій Гаврилюк, Юлія Вовк, Дмитро Копичин, Олег Лаба, Оксана Сташків прочитали низку віршів українських поетів, у яких оспівано подвиг героїв Крут.
Присутні переглянули презентацію „Слава і трагедія бою під Крутами”.
Завершилося дійство влашуванням пам’яті полеглих крутянців та виконанням Гімну України.
На мою думку, Крути – це символ, на якому виховуються цілі покоління. І дуже прикро, що сьогодні історія повторюється. Захищаючи цілісність України, ми маємо того ж ворога, як і 97 років тому – російську армію Російську тоталітарну державу. Та подвиг крутянців свідчить, що наш народ не перемогти ніяким агресорам.
Різдвяні пампушки та малюнки направились працівникам транспортної міліції в зону АТО
Знаючи як нелегко нашим працівникам, які перебувають в зоні АТО особливо під час свят, працівниками Управління транспортної міліції було прийнято рішення, передати їм частиночку домашнього тепла.
У зв’язку з наближенням різдвяних свят начальником Управління МВС України на Львівській залізниці полковником міліції Володимиром Дитюком було прийнято рішення, про відправлення бійцям домашніх пампушків та запашної куті.
- На жаль, нашим бійцям прийдеться зустрічати, ці різдвяні свята за межами дому. Тому керівництвом управління було прийнято рішення про надання їм хоч якоїсь різдвяної атмосфери, - зазначив начальник Управління полковник міліції ВолодимирДитюк.
Також у зону несення служби відправлено малюночки дітей Пустомитівської школи №1. Ініціатором такої ідеї являється начальник відділу громадської безпеки підполковник міліції Олег Ковальчук.
– Я також перебував у зоні АТО і прекрасно пам’ятаю, як важко було далеко від рідних і домівки. І коли нам прийшли малюночки від діточок, наше серце сповнилось любов’ю, адже ми усвідомлювали, що стоїмо тут заради їхнього майбутнього. Їхня підтримка у вигляді малюночків надавала нам моральної підтримки, кожний із хлопців взяв собі по малюночку та носив, біля серця. Від того відштовхнувшись у мене і появилась ідея передати малюнки нашим бійцям. - зазначив Олег Ковальчук.
Діти відповідально поставились до створення побажань для бійців в зону АТО. У своїх віршиках діти вітали бійців з Різдвом Христовим та Новим Роком та писали слова, вдячності за їхню відважність та виконання свого обов’язку перед Батьківщиною.
Деякі учні вирішили намалювати клоуна, та зазначили, щоб цей веселий клоун їх веселив, приносив удачу та зігрівав люті морози.
Інші учні у вигляді сердечок та голуба мир. На цих листівках було зазначено «Я, чекаю на тебе».
«Дякую Вам, що можу вчитись гарних умовах, жити у теплі та достатку, не чути коло себе чутних пострілів гармат. Я, розумію, що не відчуваю те, що відчуваєте Ви. Але точно знаю Вам не легко. Проте, Бог завжди буде з Вами. Моя сім’я кожного вечора молиться за Вас та Україну. І знайте, наші маленькі дитячі серця завжди будуть битись за воїнів нашої Батьківщини. А наші тендітні рученята будуть вимолювати в Господа ласки та милосердя для Вас» такі слова у своєму сердечку написала Настя дорогим солдатам.
Всі малюнки закінчувались словами «Повертайся додому живим».
Підрозділ зв’язків з громадськістю
УМВС України на Львівській залізниці
В гостях у бійців батальону "Айдар"
Учні нашої школи, як і весь український народ, дуже стурбовані ситуацією, яка склалася на Сході України. Ми глибоко співчуваємо нашим українським воїнам, які у складних умовах ведуть важку кровопролитну боротьбу за збереження цілісності і єдності нашої держави, захоплюємося їх мужністю і самовідданістю, а також жертовністю волонтерів.
Нещодавно до керівників нашої школи звернувся волонтер Василь Кревнюх з проханням зібрати для поранених воїнів, які знаходяться на лікуванні у Львові, сухофрукти (ізюм, горіхи, курага, чорнослив), а також теплі шкарпетки, светри і, звичайно, малюнки. І ми, члени учнівського комітету доброчинних справ, теж стали волонтерами.
Акція тривала всього три дні, однак ми були вражені добротою і щедрістю родин наших учнів. Крім сухофруктів, діти приносили мед, варення, яблука, печиво та інші делікатеси.
Поранені воїни зустріли нас тепло. Вони щиро дякували за подарунки та просили відвідати їх ще.
Теплі речі, сухофрукти та малюнки ми також передали 11 лютого нашим військовим на Схід, зокрема, у м.Краматорськ, через колишнього учня нашої школи підполковника міліції Олега Ковальчука.
Тетяна Яремкевич учениця Пустомитівської ЗОШ №1 І-ІІІ ст.
Свято Симоненкової поезії
(до 80-річчя з дня народження)
В історію входять неквапливо, навіть коли доля безжально виділила на життя неповних двадцять дев’ять літ, трагічно обмеживши його датами: 1995-1963. Саме стільки прожив Василь Симоненко – талановитий поет, пристрастний співець рідної землі, радощами і жалями якої жив сам, прославляючи у своїх творах прекрасну і невмирущу душу українського народу.
8 січня 2015 року йому виповнилося б 80. З цієї нагоди в Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. відбулося свято Симоненкової поезії, яке разом із учнями підготували вчителі української мови і літератури Галина Богоніс, Галина Кузь, Лариса Лесків, Іван Федько.
Учні 9-Б класу ознайомили присутніх із життєвим і творчим шляхом поета, жанровою різноманітністю його творів, чітко виділивши тему його патріотизму. Натхненно звучали Симоненкові поезії у виконанні учнів 8-Б кл.: Софії Дуліби „Україні”, Максима Пришляка „Грудочка землі”, Павла Гука „Україно, п’ю твої зіниці”, Анастасії Осідач „Лебеді материнства”. П’ятикласник Дмитро Білий виконав пісню „Синові” за однойменною поезією, покладеною на музику А.Пашкевичем.
Прозвучали поезії, присвячені матері, дідусеві, який виховував онука. Їх прочитали учні 10 класу: Павло Іванюк „Одинока матір”, Катерина Співак „Дід умер”, Дмитро Цебак „Закохана”, Владислав Плебанський „Чекання”, Владислав Ткаченко (5-Б кл.) – „Лист”. Ще 14 поезій прочитали учні 5-Б класу.
Присутні мали змогу побачити на екрані фотографії поета, його матері, дружини, сина, друзів – І. Світличного, В. Стуса, І.Драча, І.Неходи та фото надмогильного пам’ятника в Черкасах.
Літературне свято сприяло широкому ознайомленню учнівської молоді з творчістю Василя Симоненка, його журналісткою діяльністю, вихованню любові до України, рідних і близьких людей.
Розходилися зі свята схвильовані, переповнені любов’ю і шаною до Василя Симоненка, міркуючи: „Міг би жити до сьогоднішнього дня, якби в міліцейському відділку його жорстоко не побили, вкоротивши віку”. Ось так радянська тоталітарна система помстилася за любов поета-патріота до України, рідного народу.
Христина Горна,
учениця 11-Б класу
Ясна зоря нашого письменства
Нещодавно, учні 9-А класу Пустомитівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 під керівництвом Галини Богданівни Богоніс, вшанували пам’ять видатної української письменниці – Марії Олександрівни Вілінської, добре відомої під псевдонімом Марко Вовчок. Завдяки старанній підготовці та акторським здібностям декотрих учнів глядач дізнався багато цікавих фактів та відчув себе свідком подій, пережитих героями творів цієї легендарної особистості.
Учні дев’ятих та одинадцятих класів, які спостерігали за цим захопливим та пізнавальним дійством, дізнались, що Марко Вовчок була послідовницею Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Вона, жінка, котра народилась у Росії, зуміла щиро й усією душею полюбити Україну. Письменниця довела, що російськомовні українці можуть вивчити українську мову на належному рівні та гідно спілкуватись нею зі своїми земляками. Хоч куди б не закидала її доля, Марко Вовчок серцем перебувала в Україні, думкою – у Європі, а руками обіймала весь світ - світ людської мудрості й гуманізму.
Про життєвий шлях Марії Олександрівни детально розповіли ведучі: М. Матківська, О. Світлик, О. Мартинюк, О. Богоніс, Х. Масляк і Т. Чмелик. Найбільше ж зачарувала всіх присутніх інсценізація уривка із оповідання «Горпина», головну роль у якій зіграла К. Дмитраш, Лановим став Т. Дикий, З. Фещенко вдало зіграв роль батька, а оповідачем була Ю. Шуманська. А впродовж усього заходу ключову роль зіграла С. Іщенко в образі самої Марії Вілінської, що їй неабияк вдалося.
Усім своїм життям та творчою спадщиною Марко Вовчок довела, що вона була гідною послідовницею Кобзаря. Тож нам, читачам, залишається лише пам’ятати і вшановуватицю чудову письменницю й гідну захоплення жінку – «кроткого пророка» нашого народу.
«…Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренькосвятая!
Моя ти сило молодая!...»
Т. Г. Шевченко «Марку Вовчку»
Діти і
АТО
Старшокласники щоденно спілкуються зі своїми вихованцями, розглядають поточні конфліктні ситуації, що виникають між ними, залучають своїх підопічних до занять спортом, плетіння маскувальних сіток для воїнів АТО та інших корисних справ.
У коридорі встановлено „Скриньку довіри”, у яку учні опускають скарги на школярів та інших осіб, що ставляться до них несправедливо. Заступник директора з виховної роботи реєструє скарги дітей у спеціальному журналі, організовує їх розгляд та забезпечує реагування на них.
У школі створено кабінет правознавства, у якому висвітлено всі галузі права.
Оскільки найбільше правопорушепнь серед неповнолітніх може статися під час літніх канікул, то максимум уваги школа приділяє організації дозвілля школярів. Улітку учні 1-8 класів відпочивають у шкільному літньому оздоровчому таборі „Сонечко”, а старшокласники - у Карпатах на базі „Зв’язківець” (село Гребенів Сколівського району).
Регулярно проводяться шкільні лінійки, під час яких слухають пояснення учнів, які допускають безпідставні пропуски уроків, та обговорюють порушення Правил для учнів окремими школярами.
Важлива роль у пропаганді права серед учнів належить організації місячників та декад правових знань. Так у листопаді-грудні поточного навчального року під час декади проведені класні години у 3-11 класах „Мої права та обов’язки. Конвенція ООН про права дитини”.
У школі відбулася також низка зустрічей учнів 5-11 класів із працівниками міліції, юридичної та соціальної служб. Так, з учнями 5-7 класів спілкувалися старший слідчий міліції Оксана Підгірна і оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей Андрій Лука. Від них школярі дізналися, що існує два види відповідальності: адміністративна і кримінальна відповідальність дітей до 14 років за скоєні ними злочини, за що і в якому порядку учнів ставлять на облік у райвідділі внутрішніх справ, а також гості нагадали дітям, що за ряд адміністративних правопорушень, учинених ними, несуть відповідальність їхні батьки, в тому числі – матеріальну.
У розмові з учнями 8-10 класів узяли участь начальник районного управління юстиції Іван Гаєцький, спеціаліст першої категорії цього управління Людмила Рудишин, начальник відділу служби у справах дітей Алла Брода, фахівець із соціальної роботи районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Наталія Бокало та оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей Андрій Лука. Тема їх розмови: „Конвенція ООН про права дитини. Права дітей в Україні. Обов’язки та відповідальність неповнолітніх”.
Школярі поставили гостям низку запитань. Зокрема, їх цікавило, як захиститися від насильства в сім’ї, нетолерантного поводження однокласників з дівчатами, від образ через соцмережі, які засоби покарання застосовуються до дітей, що вчинили тяжкі злочини, але не досягли 14 років. Були й незручні для міліції запитання: чи мають право її працівники приводити дітей у райвідділ без відома батьків, навіть як свідків, чому роботою працівників внутрішніх справ незадовлена громадськість ?
Декада правової пропаганди проходила у школі й у квітні цього року. Тоді перед учнями виступили з темою: „Адміністративна та кримінальна відповідальність неповнолітніх” головний спеціаліст відділу з питань профілактики Служби у справах дітей райдержадміністрації Лутчин С.М., начальник Пустомитівського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтСУ, капітан внутрішньої служби Жигайло Т.М. та інспектор цієї служби, старший лейтенант Іванечко О.М. Тоді ж відбулася зустріч учнів 7-8 класів із працівниками державної служби з надзвичайних ситуацій Ігорем Юренцем та Христиною Авдєєвою.
Результатом проведення правоосвітньої та правовиховної роботи серед школярів є те, що з кожним роком у школі зменшується кількість учнів, які потребують посиленої уваги, а також жоден із них не знаходиться на обліку у кримінальній міліції у справах дітей.
Ми, учні Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ступеня, гордимося нашими воїнами, які, знаходячись на Сході України, щоденно рискуючи своїм життям, захищають нашу землю, борються за цілісність нашої держави. І нам теж хочеться внести свій маленький вклад у загальнонародну справу.
Ми малюємо малюнки, пишемо листи воїнам АТО і хочемо вірити, що вони зігріють їхні мужні серця, нагадають їм про родинний затишок і тепло рідного дому.
Найбільше малюнків, листівок та листів підготували учні 3-іх, 4-х, 8-Б класів. А учні 5-А і 5-Б класів відправили через волонтера Масляка Богдана разом з теплими вітаннями солодкі подарунки.
Старшокласники виготовили і передали на Схід декілька маскувальних сіток.
Правові знання -
кожному школяреві
У Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. упродовж останніх років приділяється посилена увага вдосконаленню правоосвітньої та правовиховної роботи серед учнів.
Правова освіта здійснюється на уроках правознавства, під час місячників та декад правових знань, профілактичних заходів учнівського парламенту, зустрічей із працівниками правоохоронних органів, юридичних та соціальних служб, із цікавими дітям людьми, а також шляхом пропаганди здорового способу життя.
Важливою є також робота педколективу щодо профілактики правопорушень та запобігання дітячій бездоглядності. Зокрема, посилено корекційну роботу з учнями, які мають ознаки агресивної поведінки, взято на внутрішкільний облік дітей, які важко піддаються виховному впливу. Рішенням комітету дисципліни й порядку учнівського парламенту (керівники Плебанський Владислав і Співак Катерина) за цими дітьми закріплені члени цього ж комітету – старшокласники. Кожен школярик із цієї категорії мав можливість вибрати собі старшого друга.
Describe your image here
Describe your image here
ГАЛЕРЕЯ ФОТО
День Гідності та Свободи в Пустомитівській ЗОШ №1 І-ІІІ ст.
Святково й урочисто було відзначено 21 листопада - нове державне свято в нашій школі. Святково прикрашений актовий зал. На видному місці – виставка реліквій, привезених із Київського Майдану, зокрема щитів, бронежилетів, касок, протигазів та інших речей, подарованих школі учасниками Майдану. Приміщення заповнили учні у вишиванках.
Ведучі свята Катерина Співак та Владислав Плебанський повідомили, що День Гідності й Свободи – свято, встановлене з метою вшанування двох революцій: Помаранчевої (2004р.) та Революції Гідності (2013р.), а також представили почесних гостей – активних учасників Київського Майдану, живих свідків тих незабутніх буремних днів, якими захоплювався весь світ. Це Андрій Мальків, Василь Кревнюх, Микола Феник.
Урочисто звучать слова поезії:
Там, де мир і тепло,
Їм би краще було,
Але доля в героїв така є:
Вмить усе шкереберть,
Перемога чи смерть.
Бо ж до раю рабів не пускають.
На сцену почергово піднімаються гості й діляться спогадами про побачене і пережите у тривожні дні й тижні, проведені на Майдані.
„Майдан став для мене тією священною Меккою, куди мене тягнуло знову і знову. Адже саме завдяки Майдану про Україну дізнався весь світ, -„ такими словами розпочав розмову зі школярами Андрій Мальків. Далі він розповів, що спочатку все було мирно. Ніхто не думав, що будуть стріляти, бо хіба можна захиститися від кулі ніжкою від табуретки чи дерев’яним щитком ?
Після так званого Маршу Мільйонів Андрій став десятником 23- ої Львівської Сотні самооборони, яку очолював Богдан Масляк. Брав участь у штурмі Українського Дому, з якого вівся обстріл вулиці Грушевського, був травмований на барикадах.
Паралельно з А.Мальківим, у Києві з перших днів був його дядько Андрій Дигдалович, член Афганської Сотні. 19 лютого він попереджав Андрія про навислу над Майданом небезпеку, а 20-го А.Дагдиловича вбив снайпер.
Разом з Миколою Феником Андрій Мальків супроводжував тіла дядька і ще двох земляків на Львівщину. „Але жертви не були даремними, бо кожна з них піднімала Україну з колін” ,- сказав наш гість.
Василь Кревнюх у своєму виступі наголосив , що після побиття студентів Київський Майдан заполонили люди з усіх регіонів України. Вони не думали про смерть, а лише - про майбутнє України. Він був свідком розгону і штурму Майдану 12 грудня 2013 року. „18-20-го лютого ми народилися вдруге.
Ці дні змінили Україну,”- сказав пан Василь. Не сказав наш гість лише про те, що 18 лютого був жорстоко побитий біля Маріїнського палацу і тривалий час лікувався. Він закликав школярів добре вчитися, а оскільки на Сході України йде війна за незалежність і єдність нашої держави, то дитячі листи і малюнки були б гідним дарунком українським воїнам.
„На Майдані кожен знайшов собі роботу: одні подавали шини, інші кололи бруківку, ще інші – носили провізію. Решта стояли на барикадах, кидали коктелі Молотова та бруківку. - сказав Микола Феник і продовжив: „Я бачив, як тендітна дівчина несла важкий мішок з бруківкою, а сивий дідусь стояв на колінах перед Будинком профспілок, де заживо згоріли десятки майданівців”.
Учні тепло вітали гостей, дарували їм квіти, пісні та вірші.
Завершилось шкільне свято, приурочене Дню Гідності і Свободи, вшануванням пам’яті Героїв „Небесної Сотні” та піснею „Пливе кача...” у виконанні переможця районного туру фестивалю „Сурми звитяги” п’ятикласника Дмитра Білого.
АЛЕЯ ПАМ’ЯТІ
Напередодні Дня Гідності і Свободи учні 11-А класу посадили в міському парку алею з 20 дерев горобини.
Проводиться опитування школярів про те, кому присвятити цю алею. Можливо, - пам’яті усіх полеглих на Майдані за честь і гідність українського народу та на Сході нашої держави за її незалежність і цілісність?
Учнівський парламент чекає пропозицій школярів.
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Пісні і вірші для
почесних гостей
Уже 15 років поспіль на Львівщині проходить дитячо-юнацький фестиваль з красивою гордою назвою „Сурми звитяги”. Його метою є широка пропаганда серед дітей та юнацтва мистецьких творів патріотичного спрямування, зокрема пісенної спадщини Української Повстанської Армії, Січового Стрілецтва, а також патріотичної пісні, що звучала на Помаранчевому і Євромайданах, Революції Гідності та оспівує героїчну боротьбу української армії і добровольчих батальйонів на Сході України.
Перший тур фестивалю відбувся у нашій школі. Потім ми брали участь у районному та Всеукраїнському турах. І було вирішено, що найкращі твори патріотичного спрямування, підготовлені учасниками всіх турів фестивалю, повинні переглянути і почути не тільки учні нашої школи, але й гості. Ними стали ветеран УПА, соліст Львівського хору „Постанець” Ярослав Миколайович Макушак та батько учениці 6-А класу Олесі, колишній випускник нашої школи, нині підполковник міліції Ковальчук Олег Семенович, який побував на Сході України під час АТО. Зал тепло вітав гостей.
Звертаючись до Ярослава Миколайовича, який багато років провів у далекому Сибіру, бо так карала борців за волю України більшовицька влада, ведучий продекламував рядки поезії:
Під дулом вас гнали в тюремні вагони
І везли на Північ, де вічні сніги.
Ви йшли номеровані, босі, голодні,
Та вірні ідеям ви завжди були.
На сцену піднімається ветеран УПА Я.М.Макушак і виконує низку пісень про Україну, які любили співати його побратими у далекі 40-50 роки.
Для почесного гостя прозвучали пісні „Гей на горі, на Маківці...” у виконанні найменших школяриків, учнів 1-В класу, і „Гей соколи...”, яку виконали учні 5-А класу.
Ведучі програми розповідають про Революцію Гідності, згадують „Небесну Сотню”, в числі якої є і наші земляки. І знову звучать рядки майданіської поезії:
Жовтоблакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла
І рани їхні вже їм не болять....
Лунають пісні про Майдан і „Небесну Сотню” (4-А та 8-Б кл.).
І знов Майдан і Луганську і Донецьку,
Ні не Майдан – справжнісінька війна
Зі слів ведучих Владислава Плебанського і Катерини Співак учні вкотре почули, що вже понад 10 учнів нашої школи є учасниками кровопролитних боїв на Сході України за незалежність і цілісність нашої держави.
Глибоко в душу запали слова поезії зі Сходу:
Там де мир і тепло,
Їм би краще було,
Але доля героїв така є:
Вмить усе шкереберть,
Перемога чи смерть,
Бо ж до раю рабів не пускають.
Запрошується до слова підполковник міліції О.С.Ковальчук, який розповів, що в серпні-вересні цього року він, як командир зведеного загону управління МВС України на Львівській залізниці, перебував у зоні АТО, зокрема в Слов’янську, Дружківці, Константинівці, Краматорську. Йому довелося бачити не тільки зруйновані війною міста і села, спілкуватися із згорйованими мешканцями цих територій, але й бачити посивілих від страху і біди дітей. І це було найстрашніше.
Олег Семенович закликав школярів добре вчитися, писати воїнам АТО листи та малювати для них малюнки. Це і буде вагомим вкладом дітей його рідної школи у боротьбу за цілісність та незалежність України.
Учні 4-Б класу присвятили гостеві пісню „Україні служити солдатом”, а переможець районного туру мистецького конкурсу „Сурми звитяги” Святослав Максимчук подарував поезію із зони АТО „Заповіт”.
Сподобалися присутнім в залі пісні у виконанні ансамблю учнів 8-10 класів „Сонце світить” і „Суверенна Україна” та фрагмент літературно-музичної композиції з військової тематики, який підготували члени гуртка театрального мистецтва під керівництвом Ксенії Найденко.
Завершилась святкова програма вшануванням пам’яті всіх героїв, полеглих на Сході та на Майдані, і, зокрема, колишнього учня нашої школи Назара Пеприка хвилиною мовчання та лемківською народною піснею „Пливе кача”, яку з високою майстерністю виконав учень 5-Б класу Дмитро Білий.
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
Describe your image here
„Співець краси,
природи і людини...”
09 жовтня в Пустомитівській ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. проведено літературний ранок, присвячений 120-річчю з дня народження Олександра Петровича Довженка. До участі в ньому були запрошені учні 9-А, 9-Б, 10 класів. Підготувала захід і провела учитель української мови і літератури Клєміна М.Н. Разом із учнями 11-А та 11-Б класів вона розповіла про життєвий шлях та творчий доробок письменника, дипломата, художника, кіносценариста, учителя О.П.Довженка.
У вступному слові Клєміна М.Н. наголосила, що за творче життя О.Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість „Зачарована Десна”, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. На всесвітній виставці в Брюселі в 1958 р. 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн назвали „Землю” О.Довженка – одним із 12-ти найкращих фільмів усіх часів і народів.
Про дитячі роки, батьків, родину розповіли учні 11-тих класів Шльома Дмитро, Кіцера Мар’яна, Тацинець Іванка. Белей Назар прочитав вірш Івана Гончаренка „Пам’яті Довженка”:
Низький уклін чернігівській землі
І Сосниці над тихою Десною.
Він тут, з душею мрійною, ясною,
Родивсь і ріс у цім простім селі...
Присутні глядачі мали привілей
доторкнутися душею до подорожі в
дитинство Олександра Довженка, до тієї
дивовижної краси дівиці Десни. Горна
Христина підкреслила у своєму виступі,
що перш, ніж плисти на „вербових човнах” авторської уяви, треба хоч трохи знати те його дитинство, побувати у розкішному світі чудової природи і людських стосунків. Образи прабаби Марусини майстерно передала Пристайко Марія, а матері – Сташків Оксана, діда – Копичин Дмитро, батька – Тимчук Назарій, Оленич Олег. Уривки із „Щоденника” Олександра Петровича читали: Юзич Володимир, Музичка Ігор, Рихлінський Андрій, Дубів Володимир, Кобилінський Володимир. Учні 11-тих класів наголосили, що донедавна „Щоденник” письменника був невідомий українському читачеві. Довженко був не в згоді з владою від перших своїх кроків у мистецтві. Він не мав щодо неї жодних ілюзій, бо відчув її гніт на прикладі знущань „системи” над його пристарілими батьками та над собою (батька вигнали з колгоспу, Олександра Петровича мало не розстріляли за фільм „Іван”, приклеївши тавро „український націоналіст”). Не побоявся Довженко написати листа до Йосипа Сталіна, у якому підкреслив: „Який же я націоналіст?! Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм”.
З безмежною синівською любов’ю згадує Довженко Десну, в якій купався, пив її дзеркальну, м’яку, сиву воду, ходив босий по її казкових насипах, слухав рибальських розмов на човнах, лічив зорі „на перекинутому небі, бо й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити ті зорі навіть у буденних калюжах” на життєвих шляхах. Ці спогади виголосили Паук Яна, Маковецька Соломія, Онишків Зоряна.
Не обійшли увагою й кіноповість „Україна в огні”: Басюк Діана, Дейнега Назар, Поліщук Тетяна, Бап Павло. Річ у тім, що в кіноповісті не було автором оспівано визначну роль Сталіна в перемозі другої світової війни, не було пафосу, натомість акцентовано на трагізмі українського народу, жорстокій воєнній правді. Сценку прощання матері з дочкою зіграли Паук Яна й Басюк Діана. Сценарій був переплетений піснями, які виконували Паук Яна („Чорнобривці), Маковецька Соломія і Онишків Зоряна („Україно моя”, „Човен”), звучали сумні й веселі мелодії, виконані на бандурах 11-класницями Маковецькою Соломією та Онишків Зоряною.
Аплодисментами глядачі нагороджували виступи учнів. Зворушила й сценка, коли батько з малим Сашком прийшов до вчителя, щоб записати сина в школу. По-акторськи цей фрагмент зіграли учні 11 класу Шльома Дмитро, Белей Назар та 5-класник Ігнатів Віталій.
Лаба Олег підсумував, що О.П.Довженко – безсмертний. Він безсмертний тим, що любив свій народ і землю, яка була його колискою і зачитав вірш А.С.Малишка:
Приходь теплим літом
Сьогодні дух його живий,
То йде Петрович гожим літом,
То йде Довженко – віковий!
Учиитель Клєміна М.Н. звернулася до усіх присутніх із словами самого О.П.Довженка, який просив українців: „Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і нашим дітям не на жодній планеті”.
Завершився літературний ранок словами з поезії Великого Кобзаря:
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли
Надія Цимбала, заступник
директора Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст. з виховно роботи
Відзначили ювілей Дмитра Павличка
28 вересня видатному українському поету Дмитру Павличку виповнилося 85 років.
Ця дата не пройшла повз увагу учнів та вчителів Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.
Група читців під керівництвом заступника директора школи з виховної роботи Цимбали Н.М., підготувала виразне читання поезій нашого славного земляка і виступила з ними перед учнями та вчителями своєї школи, перед працівниками низки установ, зокрема: відділу культури райдержадміністрації, архітектури, соціальних служб та ін.
Вірші „Дві ялинки”, „У лісі яличку зрубали”, „Хліб”, „Іній”, „Тиша”, „Ти зрікся мови рідної”. „Слово рідне” читали шестикласники Максим Куза і Марія Колішевська, дев’ятикласники Христина Масляк, Каріна Дмитраш, Олеся Богоніс, Тетяна Боцвін та одинадцятикласники Святослав Максимчук і Назар Дейнега.
„Сурми звитяги”
Кожного року в середині жовтня вже 15-ий рік поспіль у навчальних закладах Львівщини проводиться дитячо-юнацький фестиваль „Сурми звитяги” за участі дітей, учнівської та студентської молоді.
Фестиваль має на меті широку пропаганду серед дітей та юнацтва кращих зразків мистецьких творів патріотичного спрямування, що розкривають героїчний шлях національно-визвольної боротьби українського народу в
ХХ ст., вивчення пісенної спадщини Січового Стрілецтва, Української Галицької Армії, Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії, а також сучасної української молодіжної патріотичної пісні, що звучала під час Революції на Граніті, на Помаренчевому майдані, Євромайданах та під час Революції Гідності.
14 жовтня відбувся шкільний етап фестивалю „Сурми звитяги”, у якому взяли участь учні 1-8-х класів. Його відкрила вступним словом заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала. Вона коротко розповіла про роль у національно-визвольній боротьбі українського народу Січового Стрілецтва та вояків УПА, а потім зупинилася на подвигу „Небесної Сотні” та української армії на Сході України, яка бореться за цілісність нашої держави, назвала прізвища випускників школи, які брали і беруть участь в АТО. Їх фото були розміщені на стенді в залі, де відбувався фестиваль.
Свято проходило у три тури: патріотичні пісні виконували почергово учні 1-2-х, 3-4-х, 5-8-х класів.
Присутні в залі учні, вчителі та батьки з великою увагою слухали виступи школярів. Усі учасники програми були одягнуті у вишиванки.
У виконанні школярів початкових класів лунали пісні „О Україно”, „Гей там на горі Січ іде”, „Йшли ми до бою”, „Чуєш сурми грають”, „Їхав козак за Дунай”,
Добре підготувалися до фестивалю і найменші школярики – першокласники. Під керівництвом учителів вони гарно виконали пісні „Гей там далеко на Волині”, „Ой у лузі червона калина”, „Там на горі, на Маківці”.
У виконанні учнів середніх класів звучали як стрілецькі і повстанські, так і сучасні патріотичні пісні.
Непогано зарекомендувала себе школа і в районному турі фестивалю. Наша програма була представлена українською народною піснею 45-50 рр. „Сонце світить” та піснею на слова Г.Камиша, музику І.Максимціва „Суверенна Україна” у виконанні дівочого ансамблю 8-10 кл., віршем із зони АТО Бориса Гуменюка „Заповіт”, який майстерно прочитав учень 11-го класу Святослав Максимчук, лемківською піснею „Пливе кача” та піснею поета-пісняра Ярослава Ткачівського „Україні служити солдатом” (соліст Дмитро Білий).
Мар’яна Масник,
член комітету інформації і преси
учнівського парламенту, фото автора
Відлуння Київського Майдану
Цієї неспокійної, тривожної і трагічної для нашого народу зими ми стали свідками унікального явища, назва якому – Майдан. Не маючи ні зброї, ні належних засобів захисту, жертвуючи щохвилини життям, учасники Майдану скинули бандитську владу, відстоявши нашу людську гідність, честь і свободу. Ми були свідками того, що Київський Майдан підтримував увесь світ. Боротьба була важкою і жертовною. В рядах борців перебували представники різних поколінь: і зовсім юні, і люди середнього віку, і старші. Усі вони – справжні патріоти своєї держави. Серед майданівців особливої шани і поваги заслужили афганці – учасники війни в Афганістані, які воювали на чужій землі за чужі інтереси, набуваючи на практиці військової науки та зміцнюючись духовно. Тепер вони стали міццю Майдану. 23 квітня в нашій школі відбулася зустріч учнів 9-11 класів з учасниками Майдану, зокрема сотником Масляком Богданом Мирославовичем та Ожиївським Ігорем Васильовичем, які брали активну участь у революційних подіях. Був з ними і вчитель трудового навчання нашої школи Плебанський Іван Васильович. Була на Майдані і Пустомитівська сотня. Бажаним гостем для школярів та вчителів став учасник війни в Афганістані Векляк Володимир Ярославович. Поки збиралася аудиторія, в залі лунали пісні про Україну, марш Майдану та мелодії часів афганської війни. Десятикласники Наталія Романюк та Святослав Максимчук зробили коротке повідомлення про Афганістан, зокрема про його географічне положення, рельєф, релігію, причини виникнення війни, її хід та наслідки. Їх розповідь супроводжувалася демонстрацією слайдів. Із великою увагою слухали старшокласники спогади Володимира Ярославовича Векляка, який у складі так званого Обмеженого контингенту радянських військ брав участь у кровопролитній афганській війні, через горнило якої пройшли понад 150 тисяч українців, з них 2368 загинули, 60 вважаються зниклими безвісті, 8 тисяч отримали поранення, 4687 повернулися додому інвалідами. Володимир Ярославович був призваний в армію з 3-го курсу медінституту. Будучи студентом, займався альпінізмом і воювати йому прийшлося після короткої військової підготовки в Ташкенті в горах, охороняти тунель на перевалі Саланг, висотою 3,5 км, де температура знижувалася до -30 градусів. Тут він отримав ножове поранення. „Війна – це страшно”, - сказав на завершення своєї розповіді наш гість і признався, що про свою участь в афганській війні такій численній молодіжній аудиторії розповідає вперше, бо згадувати про ті часи йому нестерпно важко. Цікавими для школярів стали виступи учасників Київського Майдану Богдана Мирославовича Масляка та Ігоря Васильовича Ожиївського, які розповіли, що в групі з іншими людьми поїхали в Київ після жорстокого побиття студентів, бо відчули себе захисниками. „Страху не було, а був обов’язок стояти до кінця, до перемоги, не дати можливості злочинній владі розігнати Майдан і продовжувати грабувати країну,” - сказав керівник Пустомитівської сотні Богдан Мирославович. Гості наголосили на тому, що незвичайним і тривожним було те, що на Майдані поперемінно мінялася ситуація, територія його була задимлена, лунали постріли та вибухи шумових гранат. Страшно, що в мирний час гинули люди, бо у ворога була зброя, снайперські гвинтівки та автомати Калашникова. Згадали гості і про подвиг „Небесної сотні”, у числі якої були три наших герої, і підкреслили, що їх подвиг має вічно жити у наших серцях. Учні вшанували пам’ять „Небесної сотні” хвилиною мовчання. На завершення спілкування з гостями школярі переглянули фільм про Майдан. До зустрічі з учасниками Київського Майдану та ветераном афганської війни школярі готувалися заздалегідь. Під керівництвом учителя історії Бакуліної І.С. учні 11-А та 9-А класів виготовили стенди, присвячені „Небесній сотні”, а також оформили виставку реліквій з Майдану, які подарував школі сотник Б.М.Масляк.
Надія Цимбала, заступник директора з виховної роботи
День пам’яті жертв Голодомору
У вестибюлі школи встановлена траурна експозиція «Жорна історії», виставка літератури «Україна пам’ятає» та набір тематичних плакатів «Голодомор - геноцид українського народу».
Біля скульптури Матері Божої горять свічки. Звучить «Ревієм» Бетховена. Один за одним виходять одягнені у чорні вишиванки ведучі програми - десятикласники Яна Паук, Ігор Музичка, Олег Оленич, Наталія Романюк, Соломія Маковецька і розпочинають сумну розповідь про Голодомор словами про те, що за тисячі літ існування судилося нашому народові пережити силу-силенну спустошень, зрад і варварських знущань, але те пекло, що спіткало Україну на початку 30-х років ХХ ст, ні з чим не можна порівнювати ні у вітчизняній, ні у світовій історії.
Далі вони називають страшні цифри: навесні від голоду вмирало щоденно майже 25 тисяч людей.Нікого не залишило байдужим повідомлення про те, що гинуло українське село, а в ньому - безневинні діти.
Мати Україна (Оксана Сташків) проголошує молитву до Богородиці, в якій просить простити душі невинно убієнних, що відлетіли ключами у небо.
З’являється Біла постать (Зоряна Онишків) і закликає сколихнути нашу пам’ять і запалити поминальну свічу. Звучить пісня «Свіча» у виконанні Оксани Білозір.
Глибоко запали в душу слова поезій про велику трагедію українського народу, які читали Мар’яна Кіцера, Дмитро Шльома, Святослав Максимчук, Дмитро Копичин, Назар Дейнега, Олег Лаба, Тетяна Поліщук, Віталій Гаврилюк, Юлія Вовк, Назар Белей.
Траурна літературно музична композиція , яку підготували учні 10-ит класів, супроводжувалася мультимедійною презентацією «Пам’ять жертв Голодомору», уривками документального фільму «Правда про Голомор 1932-33 рр.» та слайдами про меморіальний комплекс «Свіча», що знаходиться у Києві, де недавно мали можливість побувати десятикласники.
Свято Покрови
14 жовтня, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, у нашій державі відзначається День української козацтва. Адже з давніх давен Богородиця є покровителькою українських козаків. В Указі Президента від 07.08.1999 року сказано: „... враховуючи історичне значення і заслуги українського козацтва у створенні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення встановити День українського козацтва”.
Саме на свято Покрови Пречистої Богородиці вчитель української мови і літератури Клєміна М.Н. провела урок козацької слави на тему: „Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т.Г.Шевченка”. На уроці були присутні учні 8-10 класів.
У вступному слові вона зокрема наголосила на тому, що в Україні немає найважливішого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом
переважної більшості соціальних процесів, та важливішого компонента національної і територіальної консолідації, ніж козацтво.
Саме цей феномен сприяв виробленню такого способу життя українського етносу, який допоміг йому вижити в умовах не тільки відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного, самобутнього.
Продовжуючи розмову, Н.Клєміна говорить про те, що перший спалах потужного відродження власної державності припадає на добу Козаччини. Друга спроба створити державу за козацькими традиціями демократизму і рівності робилася в період революційних змагань 1917-1920 рр. Третя – вже в наш час.
На сьогоднішній день зареєстровано близько десятка всеукраїнських громадських організацій українського козацтва та більш, ніж п’ятсот обласних, районних, міських та сільських козацьких утворень. З 1991 року постійно організовуються кінні походи „Козацькими шляхами”, зарубіжні походи Козацької чайки „Свята Покрова” до берегів Франції та Англії, у Києві проводять фестиваль-турнір бойових мистецтв „Козацька слава”... Періодично стартує регата пам’яті Сірка за маршрутом Київ-Зоріжжя-Босфор. Створено Всеукраїнську федерацію Козацького двобою та Міжнародну федерацію Бойового гопака.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!..
Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде !- писав у своїй поезії В.Симоненко.
Вельми пишався своєю приналежністю до козацтва Тарас Шевченко. Саме тому він так натхненно оспівав славнозвісне лицарство у своїх творах. І не дивно, що образ козака є одним із основних у його поетичному доробку. Уже в ранній період творчості Кобзаря постать козака-лицаря, захисника народу, його волі є своєрідною тугою поета за минулим. Підтвердженням того є поезія „Тарасова ніч”. Цей мотив звучить і поемі „Іван Підкова”, в якій головний герой твору наділений надприродною силою і мужністю.
Уривок із поеми прочитав учень 10-А кл. Ігор Музичка.
Були випадки, що під час козацьких походів у боротьбі за волю гинули воїни – „святі лицарі” – тужили батьки, залишалась вдовою кохана дівчина чи жінка, сиротіли діти... Такий сюжет поклав поет в основу балади „Тополя”.
Інсценізований уривок з балади продемонстрували учні 10-А класу Мар’яна Кіцера, Наталія Романюк, Соломія Маковецька, Діана Басюк.
На уроці йшла мова і про те, що сміливість, відвага притаманні образам лицарів козацтва і в поемі „Гамалія”. Як батько він піклується про своїх козаків, разом з ними здобуває славу „на весь світ великий, на всю Україну”.
Побувати на Запорізькій Січі було справою честі кожного юнака, який хотів бути справжнім лицарем. Поема „Невольник” відображає картину проводів батьком сина на Січ, де бували козак передає у спадок свою гордість – козацьку зброю. Схожі мотиви звучать і в поезії „Чигрине, Чигрине”!...
Уривок із цього твору виконав учень 10-Б класу Олег Лаба.
На уроці було підкреслено, що козацька звитяга, велич і краса подвигу наших славних пращурів будуть жити у віках. Їх хоробрість, висока мораль, любов до рідної землі є джерелом національної гідності українців. Тому велика туга за тими давніми часами, „країною козаків” звучить у поезії Кобзаря „До Основ’яненка”. Уривок з поезії прочитав Дмитро Копичин, учень 10-Б класу.
Поета проймає гордість за славних козаків, лицарів-запорожців, за козацький рід. А живий голос предків нагадує нам про могили, недоглянуті пам’ятники. Уривок з твору „Стоїть в селі Суботові”.. продекламувала Іванна Тацинець, учениця 10-Б класу.
Борцями „за святую правду – волю” постають козаки в поемах „Холодний яр” та „Гайдамаки”.
Інсценізований уривок з поеми „Гайдамаки” виконали учні 10-А класу: Святослав Максимчук, Яна Паук, Дмитро Шльома, Соломія Маковецька.
„У чому секрет козацької величі й звитяги ?” – запитує вчитель і додає: „В любові до України, в прагненні до волі. Недаремно слово „козак” означало вільну людину, у якої розумна голова і сильні руки. Горді, міцні, як леви, козаки були гідним прикладом для наслідування”.
Уривок із поеми „Гайдамаки” прочитав учень 10-Б класу Віталій Гаврилюк. Майстерно заспівала і зіграла на бандурі дві пісні „Така її доля” учениця 10-А класу Соломія Маковецька.
Слава про „святих лицарів” оживає з кожним днем, як оживає справжня історія нашого народу без прикрас, без перекручень, правдива і чесна. І проаналізовані твори Т.Шевченка підтверджують, що не можна знищити життєдайні джерела нашої національної духовності, не можна обрізати крила моральному відродженню українців.
ЦІКАВІ ЗУСТРІЧІ
У листопаді-грудні поточного навчального року відбулися зустрічі учнів із працівниками міліції, юридичної служби та лікарями, зокрема старшим слідчим Львівської обласної міліції Щербою Л.М., старшим слідчим Пустомитівського РВ ГУМВСУ у Львівській області, старшим лейтенантом міліції Підгірною О.Р., старшим оперуповноваженим СК МСД РВ, старшим лейтенантом Грицаком М.С., старшим лейтенантом, оперуповноваженим цієї ж служби Гульком Ю.С.
Вони наголосили на відповідальності неповнолітніх за різні види правопорушень як адміністративних, так і кримінальних, пояснили правила поведінки й права неповнолітньої особи під час затримання її працівниками міліції, а також нагадали школярам, що за ряд адміністративних правопорушень, учинених дітьми, несуть відповідальність їхні батьки, у т.ч. матеріальну.
На черговій зустрічі з учнями начальник районного відділення юстиції Гаєцький І.З. та спеціаліст першої категорії цього відділення Горак Юрій роз’яснили школярам основні положення Декларації прав дитини, зупинилися на трудовому законодавстві стосовно неповнолітніх, сімейних правових відносинах, дали відповіді на запитання учнів.
Цієї осені цікавими були зустрічі школярів із багаторічним в’язнем сталінських таборів, Героєм України Юрієм Шухевичем, ветеранами УПА Куком В.М. та Макушаком Я.М., які теж провели молоді роки в тюрмах та на спецпоселенні в Сибіру, і на власному життєвому досвіді проілюстрували порушення прав людини в колишній тоталітарній радянській державі.
Нікого не залишило байдужим спілкування з отцем Андрієм про здоровий і тверезий спосіб життя, а дівчат – старшокласниць зацікавила розмова з лікарем-гінекологом, колишньою випускницею нашої школи Чорнобай І.Б.
Пишна троянда в саду української літератури
Виповнилося 150 років з дня народження відомої української письменниці Ольги Юліанівни Кобилянської
У Пустомитівській ЗОШ №1 учні 10-А класу під керівництвом учителя української мови і літератури М.Н.Клєміної підготували і провели 27 листопада для учнів старших класів конференцію, присвячену 150-річчю з дня народження О.Ю.Кобилянської. Адже життєвий і творчий шлях письменниці з Буковини, «гірської орлиці», «робітниці свого народу» учні вивчають за шкільною програмою з української літератури. «Я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі... Я хотіла би, щоби всі українці були орлами», - писала письменниця в своєму щоденнику. Учні, які готували виступи, наголосили, що творча спадщина Ольги Кобилянської велика і різноманітна: поезія в прозі, новели, оповідання, повісті, романи. Кобилянська однією з перших в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття звернулася до теми емансипації жінки (тобто рівноправ’я чоловіків і жінок), торкалася письменниця й теми «інтелігенція і народ», тому вона мала право сказати про себе: «Одна праця, одне перо та власне моє «я» зробили мене тим, чим я є, - робітницею свого народу». Ольга Юліанівна збагатила українську літературу гуманістичною проблематикою, галереєю героїв, які проходять шлях від ідеї внутрішнього вдосконалення людини до активної дії, а деякі персонажі зі зброєю в руках виборюють незалежність України, в процесі якої духовно воскресають. Кобилянська європеїзувала українське письменництво, піднісши його до вершин світового мистецтва.
Вона побачила світ у далекому Карпатському закутку Північної Буковини, серед розкішної природи, яка наклала на її душу незатертий слід, наповнила вічно живою красою, спонукала до творчості.
Замолоду полюбила цю землю: стрімкі потоки, високі смереки, розлогі полонини. Вслухалася в їхню таємничу мову, приглядалася до трудового люду, що в поті чола працював...
Згодом зійшла з Карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни – і над Прутом, і над Дніпром відчула себе дочкою всієї української землі. Поступово прийняла у своє серце її болі, страждання і надії, полюбила усіма фібрами душі. В українську літературу прийшла з румунсько-німецького оточення...Довго боролася за те, щоб утвердитися в ній саме як «українська письменниця, вірна дочка свого народу».
Поети Олександр Олесь, Андрій Малишко, Леся Українка, Осип Маковей присвячували їй вірші, письменники Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський, Богдан Лепкий, Гнат Хоткевич, Христя Алчевська, Іван Липа, Іван Франко та інші залишили свої спогади про зустрічі з письменницею.
І ти, найкраща жінко, героїчная,
Прекрасна Ольго! Духа не вгаси,
Як не вгашала ти ніколи! Стрічная
Тобі любов од нас! Ти воскреси
Нам діяння народу: одвічная
Ти ж наша сило, - славна – бо єси! –
писав Павло Тичина.
Десятикласники підкреслили, що в ХХІ столітті Ольга Кобилянська гарантовано була б однією з тих особистостей, яких бажано і престижно запрошувати на резонансні теле-і радіо-шоу, літературно-мистецькі акції, диспути, дискусії тощо. Вона була б у центрі уваги під час науково-практичних конференцій з питань філософії, психології, культури та довкілля. З нею було б цікаво розмовляти про мораль, етику, естетику, релігію, театр, кіно, живопис, літературу, про митця та загал, про батьків і дітей, про матеріальне і духовне, про народ і його провідників. Було б цікаво, бо якраз отакі й дотичні теми спонукали її до літературної праці, давали матеріал для окремо занотованих спонтанних роздумів, для записів у щоденниках, для листів, для нечисленних публічних виступів. А читачам авторське трактування, інтерпретація О.Кобилянською згаданих тем дають підстави вважати її непересічною письменницею.
Шкільний фестиваль „Сурми звитяги”
Кожного року в середині жовтня (уже 14 рік поспіль) в навчальних закладах Львівщини проводиться дитячо-юнацький фестиваль мистецтв „Сурми звитяги” за участю дітей, учнівської та студентської молоді України.
Фестиваль має на меті широко пропагувати серед дітей та юнацтва кращі зразки мистецьких творів патріотичного спрямування, що розкривають героїчний шлях національно-визвольної боротьби української народу у 20-50 рр. ХХ ст., вивчати пісенну спадщину Січового Стрілецтва, УГА та УПА.
15 жовтня відбувся шкільний етап фестивалю „Сурми звитяги”, у якому взяли участь учні 1-8 кл. Його відкрила вступним словом заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала. Вона представила почесного гостя – колишнього вояка УПА, учасника Львівського хору „Повстанець” Ярослава Миколайовича Макушака, якого діти вітали оплесками й осінніми квітами.
Свято проходило у три тури: стрілецькі та повстанські пісні виконували почергово учні 1-2-х, 3-4-х, 5-8 класів. Присутні в залі учні, вчителі та батьки були захоплені виступами молодших школярів, потім програму продовжили учні середніх класів.
Усі учасники шкільного фестивалю були одягнуті у вишиванки.
У виконанні школярів початкових класів лунали пісні „Не спи, моя рідна земля”, „Ой у лузі червона калина”, „Чи то буря, чи то грім”, „Лента за лентою” та ін.
Добре підготувалися до свята і найменші школярики – першокласники. Під керівництвом учителів вони гарно виконали пісні „Гей там на горі Січ іде” та „Україно, пам’ятай!”.
Учні 5-8 класів співали як стрілецькі, так і повстанські пісні, зокрема „Гей же до зброї” (7-А кл.), „Йшли ми до бою” (7-Б кл.), „Ох, як люблю ті наші гори” (6-Б кл.), „Подай дівчино, ручку на прощання”(6-А кл.), „Марширують вже повстанці” (8-А кл.) та ін.
Сподобався всім виступ учнів 8-Б кл., які майстерно виконали пісню „Вояки УПА” з музичним супроводом.
Багато праці вклали у підготовку шкільного фестивалю вчителі музичного мистецтва Цюзь А.Ю., Басюк С.С та класні керівники багатьох класів.
На фестивалі, як і в попередні роки, перед кожною групою школярів виступив із патріотичними піснями наш гість Я.М.Макушак, репертуар якого і висока виконавська майстерність нікого не залишили байдужим. У його виконанні прозвучали пісні: „Рушив поїзд в далеку дорогу”, „Ой у лісі на полянці”, „Про Україну”, „Зеленіють пишно квіти” і ін.
Мар’яна Масник, член редколегії уч.7-А класу
Зустріч із Героєм України
Декілька днів тому в нашій школі відбулася зустріч учнів 10-11-их класів із Героєм України, сином Головного Командира УПА Романа Шухевича Юрієм. Одинадцятикласниці Ганна Стефанко й Анастасія Брень виклали короткий життєпис генерала, а читці, учні 11-А класу, прочитали вірш Володимира Квітневого, присвячений пам’яті Великого Командира.
Урочисто звучать слова:
Між небом і землею мгла,
Дрімає ліс в гущавині туману...
Десь тут упав герой УПА,
Десь тут пролилась кров багряна...
А сталася ця страшна подія вранці 5 березня 1950 року, коли стражденна українська земля вітала прихід весни, в с.Білогорща, що поблизу Львова. Саме тут упав командир армії безсмертних Роман Шухевич. Відійшов у вічність на 43 – му році життя, віддавши його Україні.
Юрій Романович розповів про те, що як загинув батько, точних відомостей немає й до сьогодні. Відомо лише, що впав він у нерівному бою з емгебістами, йдучи лісовою доріжкою до місцевого магазину, де й потрапив у засідку. Місце поховання батька теж невідоме.
Під час спілкування з гостем школярі дізналися, що його дитинство було таким же, як і в його ровесників, як колись і у батька, а доля родини Шухевичів не є винятковою, бо це доля багатьох українських родин. Батька він бачив рідко, а після його смерті, у 15-ть років був уже арештований, а в 16-ть – засуджений. Ув’язнена була й мати та інші члени родини, а малолітня сестра поміщена в дитячий будинок.
Юрій Романович був засуджений чотири рази за такими статтями, як зрада Батьківщині ( тобто СРСР), антирадянська агітація і пропаганда, повернувся він на Батьківщину майже через сорок років, у 1989 році. Ув’язнення відбував у Мордовії, на Уралі, у Сибіру.
Відповідаючи на запитання, Юрій Романович розповідав про важке тюремне життя політичних в’язнів, про їх моральну стійкість, відданість ідеї, витривалість, взаємопідтримку. Для нього особисто тюрма стала великою школою життя. Незважаючи на великі життєві випробування, Юрій Шухевич ніколи не переставав гордитися своїм батьком.
Звертаючись до школярів, Юрій Романович радив багато читати, виховувати в собі почуття відповідальності як за власні, так і за загальні справи, бути патріотами своєї землі і пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за її незалежність.
Зустріч із Героєм України Юрієм Шухевичем відбулася з ініціативи учнів 11-А класу (кл.керівник Бакуліна І.С.) та завдяки матері учня 11-А кл. Олеся Щерби, старшому слідчому обласної міліції Любові Михайлівні Щербі, а також практичному психологові школи Пеньковій О.І.