top of page

НАШІ  ТРАДИЦІЇ

„Учителем школа стоїть”

 

                                                                           (І.Я.Франко)

 

      Один раз на рік, у найпрекраснішу пору, коли шелестить падолистом осінь, у лузі літає мереживо бабиного літа, а над землею пломеніють різнобарвні квіти, приходить День учителя – свято добра, мудрості й любові.

         Це свято для всіх людей, бо всі вони вчилися у школі. Справедливо сказано, що письменник живе у свої творах, художник - у картинах, скульптор – у створених ним скульптурах, а хороший учитель  живе в думках і вчинках своїх учнів. Таке його покликання й така доля педагога продовжуватись у кожному з них.

         2 жовтня учні нашої школи теж вшановували своїх учителів. Усі, хто переступав  її поріг, були вражені різнобарв’ям осінніх квітів, з яких школярі виготовили квіткові композиції, присвятивши їх своїм наставникам.

         Сцена актового залу нагадує класну кімнату. Лунають пісні про вчителів.

         О 13.30  на сцену виходять семикласники Марія Колішевська, Мар’яна Гембарська та Максим Куза.  Урочисто звучать рядки поезії:

                                               День учителя.

                                       Вслухаймось серцем

                                       у ці звуки, що нам дорогі.

                                       І дитинством, і юністю світлими

                                       Ми завдячуєм Вам, учителі.

 

         Під мелодію пісні  „Квіти  вчителям” у зал заходять учні 11-го класу. Свій виступ вони розпочали танцювально-вокальною композицією на шкільну тематику. Подальшу святкову програму присвятили спогадам про свою першу вчительку Надію Василівну Жук, яка відійшла у вічність,  завершивши їх піснею „Посіяла людям....”.

         Потім одинацятикласники звернулися до вчителів, у яких уже „позаду уроки і наради”,  бо вони вже не працюють у школі, наголосивши на тому, що ці вчителі   „в країні знань залишились навічно, бо свої долі  дітям віддали”.  Гостям школярі подарували пісню „Червона рута”, яку підтримав зал.

         Цікавими і дотепними були сценки „Янукович і шахмати”, „Випускний вечір і ВДВ”, „Найвідмінніший відмінник””, „Ситуація у військкоматі” та ін., які майстерно зіграли  Владислав Плебанський, Дмитро Цебак, Катя Співак, Софія Кошилович, Ярина Белей, Анжела Поперека, Ігор Столярський, Павло Іванюк, Ростислав Равлик.

         Не менш цікавою для присутніх була сценка „Гудзик” у виконанні учнів 7-Б класу Христини Баран і Олега Гука. Сподобався учителям і жартівлий виступ учительських дітей  Дарії Фещенко, Дмитра Білого і Софії Мочульської, які „скаржились” на свою дитячу долю, оскільки їхні рідні більшість свого часу присвячують школі.

         Тепле, щире, з почуттям гумору вітання для вчителів підготували учні

4-А класу. Нікого не залишив байдужим виступ ансамбл 6-А класу „Паняночки”, у виконанні якого звучали пісні  „Наймудріша людина – вчитель”, педагоги.

         Веселому настрою присутніх  сприяла демонстрація слайдів з літньої вчительської екскурсії, які дотепно коментувала голова ПК Світлана Шаламай.

         Педагогів вітав директор школи Сергій Мороз. Він вручив групі учителів грамоти та подяки.

         Свято завершилось „Гімном учителю” у виконанні учнів 11-го класу та сюрпризом, який вони щедро подарували педагогам.

        

            Святково і урочисто було відзначено День писемності та української мови у нашій школі. Він співпав з Днем вишитої сорочки, який організовується щорічно 9 листопада учнівським та педагогічним колективами.

       Уся школа одягнена у вишиванки. Навіть вікна розцвіли різнобарвними узорами, а вестибюль та коридор до актового залу прикрасили українські рушники.

         На перервах для груп класів почергово проходили святкові лінійки, на яких учитель української мови та літератури Марія Клєміна у вступному слові вела  розмову про українську мову як таку, яка входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов світу, згадувала і про Нестора – Літописця, як послідовника слов’янської письменності Кирила і Мефодія, і про зачинателя сучасної української мови Івана Котляревського, і про основоположника її – Тараса Шевченка, а також зачитала Х статтю Конституції України про мову і закликала школярів дбати про її дальший розвиток і збагачення.

         Вірші українських поетів про рідну мову читали Анастасія Мікула, Нестор Воробець, Вікторія Ключковська (4-А кл.),  Юліанна Стражник, Тетяна Ющик (5-Б кл.),  Анастасія Заворітна, Максим Куза, Олеся Ковальчук та Олеся Фединяк (7-А кл.).

         Сподобалася усім інсценізація гуморески Павла Глазового „Кухлик” у виконанні учнів 5-Б класу Олександра  Олексієнка, Лілії Кушнір та Олени Ниделку.

         Заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала зробила інформацію про українську вишиванку. Ансамбль 6-А класу „Паняночки” майстерно виконав пісню „Мамина сорочка”, а ансамбль 4-А класу – пісню „Приїжджайте в Україну”.

         На завершення лінійки прозвучала пісня „Чорна вишиванка” про історію написання якої поетом і композитором  Олександром Шевченком розповіла семикласниця Мар’яна Гембарська.

         До Дня писемності та української мови учні виготовляли стінні газети. З ініціативи шкільного парламенту проводились майстер-класи „Ой рушничок, рушничок” та „Національний оберіг”, а також благодійна акція „Серце для солдата”, зібрані кошти від якої будуть перерахован для бійців АТО.

 Ярина Белей,

                                                                  учениця 11 класу Пустомитівської

                                                                  ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.

                                                                         

           Мова

                 душа народу,

          а вишиванка 

                 його символ.

 

- Хочу вам сказати дорогі діти, що сьогодні ми складаємо своєрідний екзамен на мудрість та патріотизм і якщо ми його не складемо, то на перездачу прийдеться йти вам. Від себе особисто обіцяю, що зроблю усе можливе, аби ви жили у вільній, суверенній державі зі своїми правами та обов’язками, а не годували чужу армію, - підсумував він.

Завершилася композиція піснею „Повертайся живим” у виконанні гурту „Чорний список” та Гімном України.

Учасниками аналогічної літературно-музичної композиції були також учні 4-6 класів, які зібралися у святково оформленому актовому залі школи. Тут теж була розміщена на тумбочках, покритих чорним крепом, майданівська символіка та реліквії з АТО.

Розпочалося траурне дійство розповіддю ведучих програми Анастасії Осідач та Максима Пришляка про короткий життєвий шлях Назара Пеприка та його участь у неоголошеній війні, а також вони зупинилися на спогаді товариша героя Олексія про загибель тридцятитрьохрічного нашого земляка. Були названі також прізвища інших полеглих у зоні АТО мешканців нашого району. Хвилиною мовчання школярі вшанували пам’ять загиблих.. Перед учнями виступила сестра Назара Ірина. Вона доповнила розповідь ведучих, наголосивши, що брат у мирному житті був доброю, веселою і світлою людиною.

Далі мова велася про те, що народ і армія єдині, і що учасниками АТО є як колишні учні нашої школи, так і батьки теперішніх школярів.

Заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала повідомила, що одним з учасників АТО є батько другокласників Дениса і Дмитрика Андрій Сримов, командир пожежного взводу в/ч А 4324, який дислокується біля села Липники. Сам військовий не зміг прийти, однак передав диск із фотографіями, зробленими на околицях Донецького аеропорту, де зведений загін Повітряних Сил „Дика качка”, який складався лише з добровольців, стояв на охороні стратегічно важливих позицій в районі цього летовища.

На фото діти побачили бойових побратимів Андрія Сримова, і їхню зброю, зруйновані від вибухів будівлі та техніку, сліди від них, підбиту ворожу зброю.

Сподобався дітям зроблений військовослужбовцями 93-ї бригади, яка охороняла шахту „Бутівка”, відеокліп.

Минулого тижня у нашій школі відбулася літературно-музична композиція „Герої не вмирають”, присвячена вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні і загиблого у зоні АТО колишнього учня нашої школи Назара Пеприка.

Розпочалося дійство піснею „Пливе кача” у виконанні учня 6-Б класу Дмитра Білого. Ведучі програми Софія Дуліба і Анастасія Осідач зробили короткий екскурс у події, що вирували на Майдані два роки тому, і сьогоднішні, на Сході України. Саме там, в селі Красне на Луганщині, 16 серпня 2014 року від прямого попадання снаряду в окоп, перестало битися серце Назара Пеприка.

16 лютого ц.р. йому виповнилося б 35 років. Вшанувати пам’ять героя прийшли його батьки Володимир Іванович і Любов Василівна та сестра Ірина.

Відтепер на колоні у шкільному фойє висить пам’ятний стенд, присвячений Назару Пеприку та карта, на якій позначено шлях, яким проходила з боями 3-тя аеромобільна десантна рота 80-ї бригади, у якій служив Назар.

- Ми з ним дружили з дитинства, - згадує його ровесник, друг, а сьогодні активний волонтер Андрій Мальків. – Це була високосвідома, освічена людина. Він був лідер за характером. До його думки прислухались як молодші, так і старші друзі.

Лінійка - реквієм

З 10 по 14 березня цього року у школі проходив традиційний огля-конкурс виразного читання творів Тараса Шевченка, присвячений 202-й річниці з дня його народження, в якому взяли участь 49 читців.

Вступним словом кожен тур читань відкривала заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала. Вона, зокрема, наголосила, що Кобзар був з нами лише 47 років. З них 24 – у кріпацтві, а ще 10 років – на засланні. Уже після смерті Шевченка з’явилася цифра, якою може пишатися і поет, і кожен українець. 1384 – така кількість пам’ятників, які встановили українському поетові в усьому світі.

Усі читці прийшли у вишиванках. У вишиванки одягнулися і члени журі – кращі читці школи одинадцятикласники Катя Співак, Софія Кошилович, Дмитро Цебак.

Один за одним до портрета Т.Шевченка підходять читці. Учнів початкових класів змінюють п’ятикласники, шестикласники і семикласники.

Присутні в залі були вражені виступом учня 1-А класу Дениса Пакоша, переможця районного туру огляду „Сурми звитяги”, який виконав вірші Т.Шевченка „Мені однаково” та „Думи” у стилі „РЕП”.

Нижче розміщені підсумки підсумки конкурсу.

Шевченківське читання

З нагоди 145-річчя від дня народження Лесі Українки у школі учні 9-Б класу (кл.кер.Кикоть О.В.), 7-Б класу (кл.кер.Кошилович Л.Д.) під керівництвом учителяч української мови і літератури Леськів Лариси Михайлівни підготували літературно-музичну композицію

„Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!”

 

У святково прикращеному залі Максим Пришляк та Валентина Кушнір, які були ведучими, ознайомили школярів з основними віхами життя і творчості геніальної поетеси. Лунали пісні неперевершеного майстра ліричних творів у виконанні Ольги Стельмах (7-Б), Анастасії Осідач (9-Б). Пафосно читали вірші Наталія Стріжик (9-Б), Соломія Капаціла (9-Б), Валентина Кушнір (9-Б), Марта Діхтярик (9-Б), Ярина Лялька (7-Б), Соломія Кучма (7-Б), Зоряна Медик (7-Б).

У чистій криниці спадщини поетеси ми вбачаємо одну з найславетніших жінок світу, якій випало нести вінець болю і страждання впродовж свого короткого життя.

Ступивши на літературний шлях „ранньою весною”, юна поетеса „тихий спів несмілий заспівала”. Але впродовж десятиліть її голос мужнів, набирав сили і вивів на шлях мистецтва, на шлях безсмертя. Леся була народженою поетесою в широкому розумінні цього слова. Ніхто після Т.Шеченка і до І.Франка не дав народові стільки сили до самопізнання. Ніхто не збудив у ньому з такою гостротою почуття власної гідності.

Безперечно, прочитані твори Л.Українки, перед якою вже не одне покоління низько схиляє голову, спонукають учнів задуматись, що можна для себе взяти з її творчості, чи сприяє поетична спадщина цієї мужньої й вольової жінки формуванню сили духу, без віри, в яку важко вижити в нашому жорстокому світі.

ЛЕСИНЕ СВЯТО

Учні 10-А класу підготували до 145-річчя від дня народження Лесі Українки літературно-музичну композицію „Вона в віки майбутні йти повинна”.

Десятикласники розповіли гостям заходу про життя Лесі Українки, супроводжуючи оповідь відеофільмом.

Лунали зі сцени вірші Лесі Українки, зокрема цикл „Сім струн” у виконанні десятикласниць І.Пристайко, І.Бажицької, Ю.Шуманської, О.Богоніс, Т.Боцвін, О.Головатої.

Алегоричні постаті – Слово (М.Матківська), Пісня (В.Краснопольська) та Сучасна Україна (Х.Масляк) пов’язали минуле часів Лесі Українки з сьогоденням.

Особливо цікавою була сценка із життя Лесі Українки, яка пояснювала вибір пмевдоніма юною Ларисою Косач (Леся - Юля Іщенко, учениця 5-А класу, Олена Пчілка – Світлана Іщенко, учениця 10-А класу).

Неаблияк прикрасила дійство пісня на слова Лесі Українки „Стояла я і слухала весну” у виконанні учениці 9-Б класі Насті Осідач. А найважливішим акцентом стали слова вірша Т.Домашенко „Молитва України” у виконанні десятикласниці Христини Масляк:

Лише перед Богом я на колінах,

Я – Україна, я Україна!

 

Наша рідна земля сильна своїми дітьми-патріотами в усі часи, нас не зламати й не поставити на коліна. За нами майбутнє.

І Леся Українка – одна з Легіону, якому належить вічність, який своїми молитвами оберігає Україну та її волю.

„Вона в віки майбутні йти повинна”

Із рубрики «Австрійські митці у Львові» ми дізнаємось про творчість скульпторів – братів Шімзерів, піаніста та композитора Ф. К. В. Моцарта (сина геніального батька – В. А. Моцарта), класика австрійської літератури Й. Рота (розповідають учениці Х. Телюк, О. Речич, Є. Бростко, В. Сарамага, Є. Сівакова). Цікаво, що виразником української ідеї був поет і військовий діяч Вільгельм Франц фон Габсбург – Лотрінген, який прибрав собі і українське ім’я Василь Вишиваний. Вільгельм досконало володів українською мовою, любив носити український національний одяг, згодом очолив легіон Українських січових стрільців. У Відні 1901 року видав збірку своїх українських віршів «Минають дні». У Відні у свій час перебували і навчались українські митці та діячі ( про це йшлося у третій сторінці літературної подорожі). Учениця Олеся Богоніс розповідає про перебування у Відні І. Франка, його навчання у Віденському університеті, де йому було присуджено ступінь доктора філософії. У столиці Австрії під час еміграції проживав і М. Грушевський. Чимало цікавих і вагомих сторінок у житті Лесі Українки було пов’язано із Віднем. Сюди вона приїздила на лікування, для зустрічей з друзями і однодумцями. Саме на терені Австро-Угорщини Леся Українка гідно вшановувалась як знана українська поетеса та громадська діячка. Встановлено в австрійській столиці барельєфну дошку І. Пулюю та П. Кулішу, які були авторами першого повного перекладу Біблії на українську мову. Навчався у Віденському університеті на філософському факультеті і Лесь Курбас. Місто якнайкраще залучало молодого митця до театру (розповіли М. Матківська, С. Іщенко). Цікаво, що у Відні встановлено пам’ятник українським козакам, які брали участь у визволенні австрійської столиці від турецької облоги, та Юрію Кульчицькому, який відзначився геройством та мужністю, а також завдяки якому приготування кави стало однією з найвідоміших кулінарних традицій австрійської столиці ( розпов. учні О.Світлик та О.Миколюк).

У любові до міста Лева зізнавався не один співак. Серед найвідоміших пісень –«То є Львів» К. Скрябіна, яку майстерно виконав учень 11-го кл. Д. Цебак. Відень називають містом музикантів та філософів. Тому справжньою окрасою свята став Віденський вальс, виконаний випускницею М. Назаркевич та її партнером Р. Бухтою. Жарти останньої рубрики «Галицький гумор» розвеселили весь зал (учні Я. Белей, Д. Цебак). Як і Відень, Львів славиться запашною кавою, шоколадом, цікавими фестивалями, а ще по місту їздять кінні екіпажі. Своєрідною візитівкою Львова є старенький трамвай і саме жартівливим танцем «Старенький трамвай» (аудіозапис пісні у виконанні «Піккардійської терції») виконаним п’ятикласниками, завершилось свято. Усі глядачі збагатились новими враженнями та знаннями, з гарним настроєм залишали святковий зал.

Лутчин В.С., учитель зарубіжної літератури

Пустомитівської ЗОШ №1 І-ІІІ ст.

Львів – чарівне, незвичайне місто, це місто-музей, яке називають культурною та духовною столицею України. Перебуваючи у Львові, милуєшся дивовижною архітектурою, у якій змішалися ренесанс і бароко, романський стиль і готика, ампір і рококо. Львів – місто, яке схоже на Відень, Прагу, Краків. Його собори нагадують римські. У нього стільки ж облич, скільки і назв: «місто Лева», «маленький Відень», «маленький Париж»… Відень – Львів… Як багато між ними спільного! І це доказ того, що Львів – справді європейське місто.

Нещодавно у Пустомитівській ЗОШ №1 І-ІІІ ст. було проведено захід – літературно-музичну композицію «Літературна валіза. Львів-Відень» з учнями 10-А, 10-Б, 11-го та 5-А класів (під керівництвом учителя зарубіжної літератури Вікторії Лутчин). Мова йшла про захоплюючі пізнавальні подорожі, під час яких кожен мандрівник збагачує себе новими враженнями та знаннями, дізнається про видатних людей, які бували.., наприклад, у Львові, а хто з видатних українців перебував у Відні. Глядачам, які розташувались за столиками (немов у літературному салоні), пропонується здійснити віртуальну подорож «Львів-Відень» (завдяки мультимедійним засобам), аби дізнатися про культурні, зокрема літературні зв'язки між цими містами. Перегляд фрагменту фільму «Наш Львів» цікавий коментарем Богдана Ступки, видатного українського актора, який розповідає про Львів як центр Європи. Гарними поетичними ілюстраціями на заході стали вірші А. Канич «Найкраще місто» та В. Симоненка «Український Лев» (прочитали Х. Масляк та Д. Цебак), які створили атмосферу міста Лева. У першій рубриці «Видатні європейці у Львові» учні О. Мартинюк, О. Світлик, Ю. Шуманська, О. Головата, В. Краснопольська, І. Бажицька, О. Кузьмяк розповіли про те, що Львова часто приїжджали художники, актори, співаки, літератори у пошуках нових ідей та творчих проектів. Зі Львовом тісно пов’язані імена багатьох всесвітньовідомих людей, котрі тут народилися, навчалися, розпочали творчу кар’єру. Львів подарував світу таких письменників, як С. Лем, Л. Захер-Мазох, З. Герберт, Л. Стафф, Я. Парандовський, свої шедеври тут творили О. Фредро, Шолом-Алейхем. До нашого міста приїжджали письменники О. де Бальзак, Е.Л. Войнич, А. Чехов, Дж. Олдрідж, який писав: «Повернувшись в Англію, ми збережемо найкращі, найщасливіші спогади». Львів та Галичина згадуються у творах П. Меріме, Ж. Верна, Я. Гашека, Г. Белля та ін.. Образ польського поета А. Міцкевича назавжди закарбовано у львівському камені у вигляді погрудь та скульптур на фасадах будинків: на вулицях Театральній, І. Франка, Саксаганського, Листопадового чину, князя Романата на проспекті Т. Шевченка. Пам’ятник А. Міцкевичу у Львові (скульптори Т. Попель та М. Паращук) є дотепер своєрідною візитівкою міста.

"Літературна валіза. Львів-Відень"

Далі вони розповіли про подвиг пожежників, які дивляться нині на світ зі стіни пожежної частини Чорнобиля своїми скорботними поглядами, у яких застигли і гіркота, і докір, і німе запитання: як це могло статися ?

А тієї квітневої ночі вони ні про що не думали і не запитували, бо рятували атомну станцію, Прип’ять, Чорнобиль, Київ, рятували і Європу.

Сумно звучать рядки поезії:

Чорнобиль – страшне слово,

Чорнобиль – біль і горе.

Покинуті хатини

І сльози у дитини.

 

Ведучі називають страшні цифри: 50 тисяч людей померло від радіації в перший рік трагедії, 76 населених пунктів у Київській області були евакуйовані зразу після аварії. Виселення продовжувалось ще упродовж 10-ти років. Найгірше було те, що Москва приховала повну інформацію від свого ж народу і взагалі від усіх.

Ведучі повідомили, що горе впало не тільки на Україну, воно зачепило Росію й Білорусію, і що нині на забруднених територіях проживає близько 2-х мільйонів чоловік. А понад 2 тисячі населених пунктів мають статус постраждалих.

Вони закликали нинішне покоління зробити все можливе, щоб зберегти своє життя й життя майбутніх поколінь, зокрема: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашати землю квітами і травами, не забруднювати ріки, ставки й озера, а врятований світ буде найкращим пам’ятником тим, хто загинув у чорнобильському пеклі.

Розповідь ведучих супроводжувалася демоструванням слайдів та відео.

Нікого не залишили байдужим вірші українських поетів про чорнобильську катастрофу, які читали дев’ятикласники Ярина Іванович, Мар’яна Масник, Марта Пакош, Божена Стецишин.

Текст листа пожежника-ліквідатора Володимира Правика до дружини Надії озвучив учень 11-го класу Дмитро Цебак.

Пісні „Свіча” й „Лелеки білокрилі” виконував ансамбль шестикласниць „Паняночки”. Його учасниці вийшли на сцену в білих платтях і були схожі на білокрилих птахів, змушених покинути забруднені радіацією рідні місця.

Школярі вшанували пам’ять жертв чорнобильської аварії вставанням та запалюванням лампадок.

Так називалася літературно-музична композиція, присвячена 30-річчю чорнобильської трагедії, яку провели в Пустомитівській ЗОШ №1 І-ІІІ ст. 26 квітня цього року для учнів

6-10 класів. Її готували учні 6-А та 9-А класів під керівництвом учителя історії Бакуліної І.С.

На сцені - стенд з написом „Чорнобиль – 30”. На ньому розміщені макети дзвонів та лелек чорного та білого кольору.

Звучить сьома частина „Реквієму” В.Моцарта. Під її супровід учениця 6-А класу Юлія Кіцера читає вірш А.Багряної „Малиновий дзвін”. Ведучі дійства Аліна Вібла та Софія Котовська ведуть розповідь про чорний день в історії людства, який розколов наше життя на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року і після, бо надто високою ціною довелося і ще доведеться платити за Чорнобиль.

Чорнобиль – біль України

У середині травня у школі відбулося свято Матері. Його підготували й провели учні 7-Б класу під керівництвом класного керівника Кошилович Л.Д.

Проходило воно у формі літературно-музичної композиції «Будь благословенна, українська ненько».

Ведучі програми Олена Підцерковна та Христина Баран зупинилися на історії виникнення цього свята, наголосивши, що його початок сягає глибокої давнини, бо ще на початку ХУІІ ст.. в Англії в четверту неділю Великого посту відзначали свято всіх матерів країни. Однак, як міжнародне свято, День матері започаткували у 1907 у США. У 1929 році це світле свято прийшло до Галичини, однак у 1939 році його заборонила радянська влада. І тільки у 1990 році воно повернулось в Україну, а в 1999 році свято Матері було введено Указом президента.

Далі ведучі підкреслили, що мама – найрідніша і найближча людина, адже тільки вона відкриває перед дитиною великий світ, рідну землю, вкладає в її вуста рідну мову, наповнює життя дітей духовною силою.

Дорогих серцю кожної дитини матерів тепло вітали віршами, присвяченими їм, їхні діти, зокрема: Роксоляна Киретів, Тамара Кулеба, Іван Завитій, Марія Перейма, Тарас Бап, Андрій Притула, Зоряна Стріжик, Віталій Лисяк, Яна Петрова, Зоряна Медик, Соломія Кучма.

Ансамбль дівчат виконав для своїх найрідніших людей пісні «Найдорожчий скарб» (слова В.Дунця, музика Р.Рудого) та «Рідну маму бережіть» (слова та музика Миколи Япченка). Ольга Стельмах подарувала матусям пісню «Мальви», яка дуже схвилювала присутніх. Олег Гук та Павло Кошилович заспівали пісні про маму англійською мовою, а Роман Баран та Ольга Стельмах прикрасили урочистість майстерно виконаним вальсом.

Свято Матері нікого не залишило байдужим. Діти укотре довели свою любов до найрідніших людей на землі.

Вшанували найдорожчих людей

Так називалося родинне свято, підготовлене учнями 5-А класу під керівництвом класного керівника Лутчин В.С.

Теплого весняного дня в актовому залі школи за столиками зібралися сім’ї п’ятикласників.

Під звуки пісні «Родина, родина…» дівчата внесли в зал на вишитому рушнику коровай. Учениці Софія Грошова, Владислав Бернах і Вікторія Гук тепло привітали своїх рідних віршами.

Вікторія Степанівна звернулася до родин своїх вихованців такими словами: «Дорога наша класна родино! Ми сьогодні зібралися всі разом у «шкільній домівці» ваших дітей з тим, щоб ви познайомилися ближче, подружилися, щоби співпрацюючи, зробили шкільне життя своїх дітей змістовним, цікавим і корисним. Далі класний керівник наголосила, що зразком щасливого християнського родинного життя була Свята Родина.

Її розповідь про Пречисту Діву Марію, Йосифа та Ісуса, їх працьовитість, побожність, добродійність, благородство продовжили Тетяна Ющик, Орест Фредина і Софія Мандзій.

Настав час ближчого знайомства з родинами. Почергово діти представляють членів своїх сімей, називають їхні професії, розповідають про сімейні традиції та звичаї, цікаві історії, які траплялися з їхніми близькими.

На святі рідні п’ятикласників мали можливість переконатися, що їхні діти дуже розумні й талановиті. Вони танцюють, співають, декламують вірші й не тільки рідною мовою. Так Орест Фредина прочитав поезію англійською мовою, а Юлія Іщенко – польською.

У віршах діти висловлювали теплі слова про найрідніших людей. У їх виконанні звучали пісні: «Мамо - мамочко моя» , «Таточку», «Щаслива родина».

Не забули вони вшанувати бабусь та дідусів. Їм вони поклонилися і присвятили пісню «Бабуся – пташечка» у виконанні Олени Бублик, Аміни Крамарівської, Тетяни Ющик, Христини Івашків.

Діти пригадали також прислів’я про родину, рідну домівку, батьків і дітей. Цікавими були сценки із шкільного і родинного життя та конкурс «Родинні секрети». Сподобався присутнім танець «Старенький трамвай», який майстерно виконала група учнів. А на «Вальс» вони запросили своїх рідних.

До свята п’ятикласники підготували виставку своїх родоводів та мультимедійну презентацію. Під кінець урочистостей діти пригостили свої родини короваєм, який спекла бабуся Віктора Когута.

Завершилося свято «Молитвою за батьків», піснями «Многая літа» та «Побажання».

Класний керівник щиро подякувала батькам і дітям за приємну зустріч, що зігріла усіх теплом любові й доброти і закликала дітей бути вдячними рідним за подароване життя, виховання та піклування.

Свято, організоване п’ятикласниками для своїх рідних, було змістовним і цікавим.

“Будьмо ближче знайомі”

Святково прикрашене шкільне подвір’я цього теплого травневого ранку заполонили учні, вчителі, батьки, гості.

Прозвучали фанфари.

Ведучі свята дев’ятикласниці Анастасія Осідач та Валентина Кушнір запросили випускників 2016 року на останню в їхньому житті шкільну лінійку, наголосивши, що саме вони перебувають у центрі уваги, такі юні, впевнені в собі, красиві й щасливі, адже випускники – гордість школи, її жнива, у їхніх руках – майбутнє нашої держави.

Заступник директора школи з НВР Вібла Н.З. зачитала наказ про випуск учнів 11-го класу зі школи, а директор Мороз С.Й. вручив атестати, медалі та грамоти.

Серед випускників – володарі золотих медалей Марта Борецька та Софія Кошилович, срібної – Катерина Співак, а також переможці обласних та районних олімпіад, конкурсів, турнірів, спортивних змагань.

Теплі слова благословенства сказали школярам отці святої церкви Степан та Віктор. Директор школи Мороз С.Й. поздоровив дітей із закінченням навчального року, подякував усім, хто допомагав школі та брав участь у акціях милосердя, та побажав учням, які залишаються в школі, веселих, змістовних канікул.

Щиро й сердечно вітала одинадцятикласників їхній класний керівник Мартинюк Н.Я. Від іменні батьків, надійної й вічної опори та підтримки дітей, благословила випускників на щасливу життєву дорогу та світлу долю мати випускника – Плебанська Н.Д.

Найщиріші і найтепліші слова лунали з вуст найменших школяриків – першокласників, які з нетерпінням чекали запрошення до мікрофонів. Вони подарували своїм старшим друзям блокноти з фотографіями школи та класу і свої малюнки, наголосивши, щоби випускники не забували свій другий рідний дім, однокласників та дитинство.

Нарешті ведучі запросили до слова іменників свята Останнього дзвони ка – випускників, які сердечно дякували школі, учителям та батькам за науку, за своє безтурботне дитинство та безкорисливу батьківську любов. Вони вшанували світлу пам’ять своєї першої вчительки Жук Н.В., яка відійшла у вічність, тепло подякували колишнім класним керівникам Дячок М.С. і Галан С.В. та подарували квіти вчителям.

Нікого не залишив байдужим традиційний виступ вокально-хореографічного ансамблю «Юна» , яким багато років керує учителька Паук Л.О. На цей раз виступ був особливим, бо його підготувала чоловіча група колективу. І це був народний танець «Аркан».

Над шкільним подвір’ям пролунали звуки вальсу, який майстерно виконали випускники. Цей вальс – прощальний. Він провів межу між дитинством і самостійним життям.

Право дати у цьому навчальному році Останній дзвінок було надано випускнику школи, ройовому військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), переможця районного районного та обласного турів цієї гри, організатору багатьох цікавих справ Владиславу Плебанському та першокласниці Сигінь Ксенії.

На святі велика група школярів була нагороджена грамотами. Пролунала мелодія пісні «Про рушник», і під її звуки коридором з вишитих рушників одинадцятикласники вийшли зі шкільної лінійки.

Закінчилася їхня шкільна юність. Уже не буде уроків, не буде спільних з однокласниками радощів і переживань. Попереду – дорога у самостійне життя, цікаве, змістовне, багате на різноманітні події.

На святі Останнього дзвоника був присутній і виступив міський голова Серняк О.В.

Школо, прощавай !..

                         

 

         Так називалося свято, приурочене Дню писемності і української мови, проведене 9 листопада цього року у нашій Пустомитівській ЗОШ

№ 1 І-ІІІ ст. для учнів 5-8 класів.

         Зі вступним словом виступила учителька української мови і літератури Кузь Г.П., яка відзначила, що це свято встановлено 9 листопада 1997 року  Указом президента України на честь вшанування пам’яті Преподобного Нестора – літописця. Було наголошено, що любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця, а зокрема, тепер, в тяжкі неспокійні часи для нашої держави. На святі виступили учні 5-7 класів, які майстерно прочитали вірші українських поетів, поетів-земляків про мову.

У віршах звучала  тема, що мова народу – це його душа , його історія, що все своє життя людина несе у серці мову свого народу, свято оберігає її, як маму і тата, як ту землю, на якій вона народилася і виросла.

Вірші читали такі учні:

Ватажишин Анастасія, 5-Б

Іваницька Лілія, 5-Б

Вібла Аліна, 7-А

Бажицька Софія, 7-А

Кіцера Юлія, 7-А

Кобилянська Вікторія, 7-А

Котовська Софія, 7-А

Пастухова Анна, 7-А

Світлик Віктор,7-А

Ющик Тетяна, 6-А

Шаламай Вікторія ,6-А

Чабан Володимир, 6-А

Ярема Ігор, 6-Б

Купчинський Максим, 7-В

Вірт Марта, 7-В

Осідач Ольга, 7-В

У підготовці свята взяли участь учителі української мови і літератури Кузь Г.П. та  Клєміна  М.Н.

Як і кожного року,  учні та учителі прийшли у День писемності та української мови у вишиванках.

         Того дня  традиційно школярі та педагоги писали радіодиктант. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

    Бринить, співає наша мова

Фестиваль ВАРЕНИКА

Грудень 25, 2013

25 грудня з ініціативи вчителя трудового навчання Демчук М. Т. та учнів 11-их класів у нашій школі був організований «Фестиваль вареника – ІІ». Його метою була популяризація українських народних традицій та страв, зокрема вареників.

         Згідно з проектом, до підготовки і проведення Фестивалю було залучено велику кількість учнів, батьків, окремих учителів. У його програмі були різноманітні цікаві справи. Зокрема конкурси міні-проектів про вареники, авторської казки «Про що думають вареники?», на кращий пам’ятник варенику «Пан Вареник», перегляд відео-роликів та мультфільмів «Вареник – усьому голова», онлайн гра «Готуємо вареники», караоке «Варенички мої у сметані»

         Як і попереднього навчального року, усю шкільну громаду частували одягнені у вишиванки одинадцятикласниці варениками з картоплею, капустою, сиром, гречкою, грибами, вишнями, маком. У приготуванні смаколиків разом із дітьми брали участь їхні матері.

         Сподобався школярам майстер-клас, який проводила професіональний кухар із ресторану «Чумацький шлях» п. Оксана Богоніс.

         Присутні на фестивалі учні та гості з цікавістю розглядали виставку «Пам’ятник Варенику» . Заслуговують на увагу роботи «Тернопільські вареники» (Панчишин Дарина, 6-А кл.), «Весела родина вареників» (Канда Вікторія і Стецишин Божена, 7-А кл.) «Вареники» (Підцерковна Олена, 5-Б кл., Гембарська Мар’яна, 5-А кл.), «Вареник в’язаний» (Заворотна Анастасія, 5-А кл.) і ін.

         Кращим міні-проектом про вареник визнано роботу дев’ятикласниць Співак Каті та Гембарської Оксани.

         Прекрасно описала мрії вареника у віршованій формі Богоніс Олеся (8-А кл.). Заслуговують на увагу і казки про вареники Телюк Христини (8-Б кл.), Борецької Віталії (6-А кл.), Яремкевич Тані (7-А кл.), Савсюк Софії (7-А кл.) та ін.

         У комп’ютерній грі «Готуємо вареники» брали участь наймолодші школярики – учні 1 – 4 класів. Переможцями стали Пенькова Катя, Голубєва Юлія і Цілінська Анастасія (3-Б кл.)

         Цікавим для дітей різного віку було караоке «Варенички мої у сметані», яке  проходило на великій перерві у шкільній їдальні й зібрало велику кількість глядачів. У ньому взяли участь ансамблі 6-А, 6-Б, 7-А, 7-Б, 4-В класів. Переможцями стали учні 7-А і 4 В класів..

         Не обійшовся Фестиваль і без сюрпризів: дивовижного торта у вигляді вареника (10-Б кл.), та кольорових вареників, викладених у вигляді ялинки (10-А клас).

         Фестиваль вареника вдався на славу. Він ще раз нагадав школярам, учителям та батькам про традиції наших предків, адже вареники, нарівні з борщем, вважаються в народі найтиповішою стравою української національної кухні.

Шкільний фестиваль „РІЗДВЯНИЙ  ПЕРЕДЗВІН”     

 

Свято вишитої сорочки

Вшанували творців української писемності і рідну мову

 

    День української писемності і мови – це свято, яке щороку відзначається у країні 9 листопада. За православним календарем  це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора–Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

         Святково й урочисто, як і кожного року, було відзначено цей день  у нашій школі, яка вже зранку розцвіла вишитими рушниками та українськими віночками. В  національному стилі були прикрашені і класні кімнати.

         Саме цій даті було присвячене спілкування учнів 4-Б класу на тему „Українська мова – диво калинове”, підготовлене під керівництвом класного керівника Куцик М.І. До розмови про рідну мову діти запросили своїх однолітків – учнів 4-А класу.

         Ось і класне приміщення, яке в цей день перетворилося на світлицію з вишиванками, віночками із квітів та розумними Шевченковими очима, що дивилися з портрета.

         Розпочалося свято вступним словом Марії Іванівни про велич і красу рідної мови, її значення, особливо у тривожний час Майдану, Революції Гідності й буремних подій на сході нашої країни. Дівчатка під мелодію пісні „Мова єднання” виконали танець з віночками.  Учні декламували вірші про мову, співали пісні.

         Група школярів підготувала невелику казку „Суржиковий ліс”, у ході якої присутні допомагали виправляти речення, тобто виконували завдання чаклунки, яка мала допомогти дітям вибратися із зачарованого лісу понівеченої суржиком мови. Роль чаклунки виконала Цілінська Анастасія, а ролі хлопців, які зневажливо ставились до рідної мови й потрапили у суржиковий ліс,- Ярема Ігор та Березюк Олександр.

         Під час свята діти відгадували загадки, слухали легенду про українську пісню, гуморески. Завершилося свято піснею „Рідна мова барвінкова” й „Молитвою” Ольги Яворської.

         У світлиці – класі панувала атмосфера дружньої розмови про велич мови як дива калинового,  „як сонця безсмертного кола”.

         10 листопада у школі відбулося ще одне свято, приурочене Дню писемності та української мови, „Українська мова – дорогоцінний скарб нашого народу”. Його підготували учні 5-А класу під керівництвом учителя української мови та літератури Кузь Г.П.

         

Галерея свята

 

 

         „Старий рік минає, Новий наступає...”  Такими словами колядки розпочали Новорічний ранок учні 4-А класу, який відбувся 26 грудня  2014 року.

         Особливу атмосферу свята створювали пишно прибрані ялинки, новорічні вогники та сніжинки із сніговиками, які учні зробили власноруч. Око глядача милували школярі, одягнені у костюми казкових героїв, що за сценарієм зустрілись у передноворічну ніч.

         Учасники свята здивували присутніх щирою та невимушеною грою і вродженим акторським талантом.

         Упродовж усього дійства запрошені учні, батьки, учителі та гості відчували радісні емоції, які віщували прихід зимових свят.

         Колорит новорічних сюжетів, уривки з відомих дітям казок, ігри й танці, конкурси, новорічні костюми приносили малим і дорослим втіху. А колядки та щедрівки виконували всі присутні разом.

         На завершення свята заступник директора школи з виховної роботи Надія Цимбала привітала всіх присутніх із зимовими святами.

         От програма й завершена, час перевищує всі регламенти, а вся шкільна родина продовжувала колядувати, усіх вітати з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим, а на обличчях – радість і в душі кожного – надія на щасливий Новий рік. Тож нехай ця прекрасна й щира аура буде поміж нами упровж усього року.

 

Новий рік наступає...

ПРОДОВЖУЄМО   КОЗАЦЬКІ   ТРАДИЦІЇ

6 березня в нашій школі були проведені козацькі забави, у яких взяли участь збірні команди 9-их, 10-го, 11-их  класів. У склад кожної з них входило 6 хлопців і 6 дівчат.

Відкрив спортивне свято керівник комітету фізкультури і спорту учнівського парламенту Віталій Гаврилюк.  Він коротко зупинився на історії козацтва, наголосивши, що багатостраждальна українська земля у важкі часи панування багатих вельмож і утисків селян, чекала своїх героїв. Ними стали козаки, сила, спритність, мужність, сміливість і винахідливість яких змінила світ.

Далі Віталій закликав школярів, як нащадків славних українських козаків, берегти світлу пам’ять  про подвиги  наших предків-запорожців, примножувати їх традиції і учасники козацьких забав повинні показати на що вони здатні, взявши участь у запланованих видах змагань.

Пролунав Гімн України – і розпочалися змагання.

Усі команди почергово пройшли стройовим кроком, виконували стройову пісню. Кожна з них мала свою оригінальну форму одягу.

Хлопці змагалися із підтягування, піднімання гирі, брали участь у веселій грі „Тачка”;  дівчата виконували вправи зі скакалкою, піднімання тулуба, відтискування.

До естафети з гімнастичною палицею та перетягування канату були залучені учасники усіх команд.

У перервах між спортивними іграми виступав ансамбль „Юна” з цікавою танцювальною програмою.

Журі козацьких забав очолювала заступник директора школи з навчально-виховної роботи Наталія Вібла.

До проведення козацького свята багато зусиль приклали вчителі фізичної культури, керівники гуртків лицарського виховання гри „Сокіл” („Джура”) Ігор Березовий, Іван Брус і Тетяна Тарахонич.

Першість у козацьких забавах виборола команда 10 класу, друга місце – команда одинадцятих і третє місце дісталося наймолодшим учасникам – дев’ятикласникам.

Ліні Костенко – 85

        19 березня цього року в нашій школі відбулося велике літературне свято, присвячене  85-ій річниці з дня народження Ліни Костенко, української письменниці, поетеси шастдесятниці, лауреата Шевченківської премії, почесного професора Києво-Могилянської академії, автора 10 поетичних збірок,  роману у віршах „Маруся Чурай”, поеми „Берестечко” та прозового роману „Записки самашедшого”.

         Вступне слово про поетесу виголосила учениця 8-Б класу Оксана Сташків. Вона коротко зупинилася на життєвому шляху поетеси, підкресливши, що ця геніальна жінка- одна з найсвятіших постатей в українській культурі, майстер, яка тримає небо на своїх плечах, тому і є висота, і без якої важко уявити сьогодні українську поезію. Повідомлення Оксани Сташків супроводжувалося слайдами, які вдало вплелися в розповідь і доповнили її. Їх підготувала учениця 11-А класу Яна Паук.

         Ведучі програми  - восьмикласники Дуліба Софія і Пришляк Максим наголосили, що Ліна Костенко – поет, філософ, мислячий митець, кришталево чесний перед своїм народом і ласною совістю. Її геній, незважаючи на всі катаклізми й катастрофи, гоніння й замовчування, був і залишається могутнім незламним деревом, олімпом сучасної поетичної думки. Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Костенко є взірцем громадянської мужності, лицарем честі.

         Далі мова пішла про те, що ні тогочасній системі, ні її чиновникам непотрібна була геніальна творчість Ліни Костенко. Вони ненавиділи й панічно боялись її, відчуваючи і її вільному, незалежному слову серйозну для себе небезпеку. Такій таємничій і грубій силі поетеса змушена була постійно протистояти:

         Я, що прийшла у світ не для корид,

         Що не люблю юрби і телекамер,

         О як мені упікся і обрид

         Щоденний спорт боротися з биками.

         „Однак, - продовжує ведучий, - вона мала повне моральне право кинути в обличчя своїм гонителям провидчі слова”:

         Настане день, обтяжений плодами.

         Не страшно їм ні слави, ні хули,

         Мої суцвіття, биті холодами,

         Ви добру зав’язь все-таки дали.

         З великою увагою слухали присутні спогади доньки поетеси Оксани Пахльовської, яка нині викладає у Римському університеті (вона поетеса, відомий літературознавець). У них йшлося про те, що вкінці 60-х- напочатку 70-х років мала місце нова хвиля репресій проти митців.

        Заборонялося розумне, самостійне слово;  тюрми, табори, „психушки” чекали нових жертв. І Ліна Костенко була у Львові на судах, кидала квіти політв’язням.

         На святі звучали вірші Ліни Костенко:

         „Страшні слова, коли вони мовчать”,

         „Ти знов прийшла, моя печальна музо”,

         „Моя любове”,

         „Що в нас було”,

         „Не треба думати мізерно”,

         „Чуже весілля”,

         „І знову пролог”,

         „Між іншим...” ,  які читали Павло Гук, Марта Діхтярик, Соломія Капаціла, Валентина Кушнір, Наталія Стріжик, Віталія Борецька, Христина Баран, Романія Войтишин, Ярина Белей, Марта Борецька, Оксана Гембарська,  Софія Кошилович, Катерина Співак.

         Не обійшлося і без пісенної програми. Пісні „Доля”, „Життя іде, та все без коректур” виконували учні Настя Осідач, Катя Співак, Оксана Гембарська під акомпонемент Дмитра Цебака, а пісні „Поїзд із Варшави”, „Сидить голуб на березі” та „Засвіт встали козаченьки” звучали у виконанні  матері учениці 2-А класу Ольги Хоп’як, директора Лісневицького Народного дому Галини Сташків та вчителя Івана Федька.

         Уривок з роману у віршах „Маруся Чурай” майстерно виконали учні Зоряна Онишків та Владислав Плебанський.

         Ідеали і цінності Ліни Костенко ніяк не монтуються з тим, що торжествує в наших реаліях. Кілька років тому їй спробували вручити Зірку Героя України. „Це ви мене в отакий ряд ставите?” – запитала й одразу випрозорила таку звичну для більшості (і митців,на жаль,) фальш і звання самого, і нагороди, заляпаної брудом пристосуванства.

         Ліна Костенко – категорія вічна. Не соромно бути українцем, раз у нас є Ліна Костенко. З нею Україна виглядає гідно. У нас є „Небесна Сонтя”, у нас є герої справжні.

         Дай же,Боже, щоб не мовчала Муза  Ліни Костенко ще довго-довго...

Віддали шану композитору

 

    Нещодавно у нашій школі відбулося урочисте вшанування пам’яті видатного українського композитора, священика, автора Гімну „Ще не вмерла Україна” Михайла Вербицького, 200-річчя від дня народження якого минуло 4 березня цього року.

   Літературно-музичну композицію на тему: „Творець національного Гімну” підготували учні 6-А класу під керівництвом учителів історії Дрозди Р.С. та музичного мистецтва Цюзь А.Ю. Її слухачами були учні 5-7 класів.

Розпочалося дійство виконанням молитви „Отче наш” (музика М.Вербицького).

     Шестикласники Фединяк Олеся, Кінаш Павло, Заворотна Анастасія, Ковальчук Олеся, Піх Вікторія, Шльома Захар, Заторський Ігор розповіли біографію відомого композитора.

    Цікавою була презентація про творчий шлях творця національного Гімну, підготолена учнем 8-Б класу  Михайлишином В.

На святі звучали вірші про Україну. Їх читали Куза Максим, Врублевський Богдан, Гембарська Мар’яна, Колішевська Марія, Воробець Ольга.

        Завершилась літературно-музична композиція  виконанням Гімну України.

ГАЛЕРЕЯ  СВЯТА

ПРОЩАВАЙ,

                        БУКВАРИКУ !

                                                        Благословенна та ясна година,

                                                        коли Буквар до рук бере дитина.

                                                        Яка ж оце відповідальна мить,

                                                        Нехай Господь всіх вас благословить !

 

         Нещодавно в нашій школі відбулося свято „Прощавай, Букварику”. До цього свята учні готувалися з великим ентузіазмом, щоб показати, як вони засвоїли навчальну програму впродовж року. До першокласників завітали: заступник директора з виховної роботи Цимбала Н.М., учителі, учні, батьки, бабусі, дідусі, братики й сестрички.

         Класний керівник 1-Б кл. Могильницька І.П. виступила з вітальним словом. Перед присутніми розгорнулося святкове дійство: учні в яскравих вишиванках виразно декламували вірші про першу книжечку-Букварик, весела царівна, казка з добрими героями (Букварик, Буратіно, Мальвіна, Червона Шапочка, Фея, Колобок), злими персонажами (Баба Яга, Яглик, Пірати) і лісовими мешканцями (Вовк, Лисичка, Зайчики, Ведмідь, Мишка, Сороки) не залишили байдужим нікого. Кольорові костюми, запальні танці й веселі пісні маленьких артистів сподобались усім глядачам.

         Із заключним словом виступила Цимбала Н.М. Вона подякувала класному керівнику за чудову організацію свята і побажала учням  успіхів у навчанні. Свято Букварика закінчилося, шлях до знань тільки розпочався. Букварик – це тільки перша сходинка до вершини знань, яку першокласники успішно подолали разом із своєю першою вчителькою Могильницькою Іванною Петрівною, яка стала їм і другою мамою, і другом, і мудрим наставником. Батьки і учні 1-Б класу широ вдячні Іванні Петрівні за хороші знання, які діти  отримали впродовж першого року навчання, доброту й щедрість серця й бажають їй успіхів у нелегкій роботі на педагогічній ниві.

 

                                                                    Від імені батьків-першокласників

                                                                           Ротар Наталія Олексіївна  

ГАЛЕРЕЯ  СВЯТА

Звеличуємо безкорисливу материнську любов

          У перші дні травня у 6-Б та 3-А класах відбулися свята Матері.

         Так шестикласниці – ведучі Ольга Стельмах та Ярина Лялька нагадали своїм мамам та бабусям історію виникнення цього свята, а також зупинилися на українських традиціях вшанування матерів у  цей день. Від імені дітей вони  тепло дякували найдорожчим людям за їх безкорисливу материнську любов та просили вибачення за те, що інколи засмучують їх.

         Учні присвятили матерям та бабусям пісні: „А я живу на рідній Україні”, „Квіти для мами”,  „Мамина печаль” та низку танців.

         Рядки поезій, присвячені матерям, читали Соломія Кучма, Христина Баран, Яна Петрова, Роман Баран, Тамара Кулеба, Юрій Мота, Зоряна Медик, Іван Завитій, Андрій Притула, Роксолана Киретів, Марія Перейма, Олександр Голобородько, Олег Гук, Тарас Бап, Олена Підцерковна.

         На святі були вшановані матері, які народили і виховують трьох і більше дітей. Це Мирослава Лялька, Олеся Медик, Віра Киретів, Ірина Гук, Світлана Бап, Леся Кошилович.

         В кінці свята діти подарували своїм мамам і бабусям весняні квіти.

         У 3-А класі до маминого свята діти готувалися заздалегідь. Їм допомагали класний керівник Олива Л.Г. та  вчитель музичного мистецтва Цюзь А.Ю. Учні виготовляли запрошення матусям, робили своїми руками подарунки, які вручили не тільки матерям, але й бабусям.

         Третьокласники вшанували найрідніших їм людей піснями, віршами та квітами. Цікавим був конкурс „Впізнай мамині руки” та конкурси-анкети для мамів і дітей з цікавими запитаннями.

         Свято пройшло весело і  нікого не залишило байдужим.

 

 

 

         З 12 по 15 червня в селі Кам’янка Сколівського району на базі туристичної бази „Карпати” проходив обласний етап дитячо-юнацької військово-патріотичної гри „Сокіл „ („Джура”), у якому взяли участь 26 команд районів області.

         В  їх числі  була  і команда - рій „Козацька Січ” Пустомитівської ЗОШ

№ 1 І-ІІІ ст. у складі: Бабича Богдана, Брановської Тетяни, Глуховецької Уляни, Дикого Тараса,  Плебанського Владислава, Столярського Ігоря, Цебака Дмитра, Шевчука Владислава (керівники Цимбала Н.М., Брус І.Ф.).

         Учасники змагалися зі стройової підготовки з виконанням обов’язкового творчого завдань, маршу рою стройовим кроком  із виконанням патріотичної пісні, зі стрільби, гри на „дужання” ( перетягування канату), подолання „Смуги першкод”,  „Козацьких перегонів”, з надання першої долікарської допомоги.

         Були також додаткові конкурси, зокрема: інтелектуальні змагання з історії українського війська за системою”: „Що? Де? Коли?, представлення творчо-мистецького завдання „Слава Героям”, конкурси на кращий звіт про доброчинні справи під гаслом „Добре діло” та „Кращий кашовар”.

         Команда - рій нашої школи виборола першість у цих змаганнях і стала абсолютним чемпіоном  області з військо-патріотичної  гри „Сокіл” („Джура”).

         Тепер нас чекає участь у Всеукраїнському турі цієї гри, яка буде проходити з 18 по 24 серпня в декількох областях України.         

                                                                                                                                         Владислав  Плебанський,                                                                                      ройовий рою   „Козацька Січ”

Рій „Козацька Січ” –

                        чемпіон області

ГАЛЕРЕЯ

СЛАВИМО ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

       

       Шевченківський ювілей став значною подією в нашій школі. Було проведено конкурс на виразне читання творів поета, пісенний фестиваль „У вінок Кобзареві”, виставка малюнків „Твори Шевченка очима дітей”, родинних Кобзарів, вишивок та інших реліквій, пов’язаних з іменем Тараса Григоровича, літературно-музична композиція „Зів’ялі троянди Шевченкового кохання”.

           У святкуванні 200-річчя з дня народження поета взяли участь учні 1-11 класів.    

      Великий інтерес викликали у школярів та вчителів інсценізації творів Т.Шевченка. Так учні 10-А класу Максимчук Святослав, Паук Яна, Шльома Дмитро підготували і майстерно зіграли уривок із поеми Шевченка „Гайдамаки”, учні 9-А та 9-Б класів декілька тижнів працювали над підготовкою уривків п’єси „Назар Стодоля”. І їхня праця не пропала даремно. Глядачі були захоплені грою Співак Катерини, Дутковської Руслани (Стеха), Белей Ярини, Попової Інни (Галя), Бабича Богдана (Назар), Назаренка Назара (Хома), челяді: Кошилович Софія, Гембарська Оксана, Цебак Дмитро.

           Із середніх класів інсценізацію, на жаль, підготували лише учні 7-Б класу. Це був уривок із поеми „Тополя”, який за майстерністю виконання не уступав старшокласникам. Головні ролі виконували Кушнір Валентина (Тополя), Діхтярик Марта (мама), Капаціла Соломія (ворожка), Рушинець Гордій (козак).

ГАЛЕРЕЯ  

Ісценізації творів Т.Шевченка

Дзелень-дзелень

                                             Свято радості і смутку.

      Здається, Першовересень давно мав би стати звичним і традиційним. Бо з року в рік повторюється: первачкам – вперше до  школи, а старшокласники останній рік навчатимуться у її стінах. Схвильовані і зворушені батьки, бабусі і дідусі, привітні вчителі. Зичливі, повчальні і настановчі промови. Все це було, є і мабуть ще довго буде. Власне це і є канвою того неповторного вересневого свята.

     Але власне на ній, у кожен раз, початок навчального року у школах вишиває свої неповторні візерунки. І ніколи не будуть вони ідентичні. Бо кожен рік кладе там свої барви, особливості. Суспільство змінюється, людська душа прозріває…

        Цьогорічний Перший дзвоник на площу  перед нашою школою у Пустомитах приніс і радість, і смуток. Цього не прагнули ні батьки, ні вчителі, під опіку яких вони віддавали своїх діточок. Так склалося у державі, яка власне несе плату за те, аби отой нинішній першокласник по закінченні школи, міг жити гідно, як живуть у цивілізованих країнах світу. Здобути освіту, визначитися у житті, не бути залежним від будь-якої політичної диктатури. Це великий крок у поступі розвитку особистості. На жаль, далеко не всім це до вподоби.

         Хай сумні роздуми залишаться позаду. Бо на шкільному подвір»ї той час, коли одні дивляться у майбутнє, а інші хочуть навчитися, як можна стати гідними громадянами цієї країни. Вони цього навчаться. З часом, рік за роком, будуть усвідомлювати цю істину. Пізнавати її справжню сутність допоможуть шкільні педагоги.

   Попри наші роздуми і узагальнення, Свято першого дзвоника  тривало. Ведучі цього неповторного дійства  Яна Паук,  Христина Масляк, Каріна Дмитраш та Юля Шуманська розповідали,  з яким настроєм   у цей день  прийшли  до школи діти  і їх батьки.  Ніби вони ,  від переживань, мали б і недоспати, і недоїсти. Чи було так, ніхто не знає. Лише 70 маленьких школяриків  готувалися, що того дня вперше підуть до школи і стануть на  найближчі кілька років великою шкільною родиною.

    Була святкова лінійка. Усі урочисто зустрічали маленьких школяриків. Для них двері у країну знань відкриють перші вчительки Людмила Паук, Іванна Могильницька і Світлана Шаламай.  Шкільна сім»я поповнилася, і можна було розпочати  Свято знань.

   У знак глибокої шани за полеглими воїнами в зоні АТО була хвилина мовчання. Згодом усі заспівали  гімн України. Ведучі наголосили, що боляче усвідомлювати, що не всі школярі в  Україні мають змогу сісти за парти. Не для всіх продзвенить перший дзвоник. У багатьох на вустах страшне слово – «війна».

   Далі всечесні отці благословили всіх школярів України не тільки на новий навчальний рік, а й на мирне майбутнє нашої держави.  Була спільна молитва.

     Від імені усіх батьків вітав донечку та  первачків Андрій луків. Батько і Софійка поділилися своїми враженнями від свята.

   У  вітальних словах директор школи Сергій Мороз зазначив, що цьогорічного першого вересня школі виповнюється  70 років. Цікаво те, що навчатися у перші класи прийшло також 70 дітей. Мабуть у цьому є щось знакове. Директор побажав учням успіхів у навчанні, а педколективу плідної праці на ниві знань.

   Виступали учні, які останній рік проведуть у стінах рідної школи.  Вони висловили вдячність вчителям за  їх неоціненну працю і пообіцяли, що у цьому навчальному році докладуть усіх зусиль щоб мати якнайкращі оцінки. Потім вони привітали першачків і  вручили їм букварики  та подарунки.

      Зворушливо виступили на святі і першокласники. Вони розповідали, що знають вже всі букви, вміють рахувати, а також про те, що купили їм батьки до  школи. А ще обіцяли, що будуть гарно вчитися.

   Вокально- хореографічний ансамбль ЮНА та учні школи виконали композицію «Я люблю Україну свою». Далі продзвенів шкільний дзвоник, який дав старт новому навчальному року. Першокласники  відпустили у небо  кольорові кульки, як символ прощання з безтурботним дитинством. Через райдужні ворота старшокласники ведуть першокласників у рідні школу на перший у їх житті урок.

   З метою формування в учнів розуміння єдності і цілісності України як національної ідеї розвитку вільної, незалежної демократичної держави, після свята у 1-11 класах відбулися уроки на тему: «Україна – єдина країна», обумовлені суспільно-політичною ситуацією та подіями у східних регіонах  України.

   На одному з таких уроків у 9-Б класі (класний керівник М.Т. Демчик) побував колишній випускник школи, учасник АТО, командир 5-го відділення 1-ї оперативно-бойової застави, майор прикордонної служби  Володимир  Авраменко. Він розповів школярам, що знаходився в зоні АТО з 9-го липня і  служив на кордоні з Росією в населеному пункті Дякове. 24 дні прикордонники перебували у ворожому оточенні. Харчами ім. допомагали волонтери, місцеве населення. Разом з миколаївськими десантниками 72 79-ї бригад прикордонники проривалися цілу добу і таки вийшли з оточення. Однак втратили бойових  побратимів та військову техніку, яку довелось знищити, щоб вона не дісталася  ворогу.

Учитель

        спокою не знає,

 Учитель

     завжди у тривозі.

 

         У прекрасну пору року, коли шелестить золотим листям осінь і приносить нам свої щедрі дари, приходить у кожну школу освітянське свято.

         Цього року воно випало на перші дні другого осіннього місяця.

         ... Школа святково прибрана, наповнена дитячими голосами, веселим сміхом та духмяними пахощами яскравих осінніх квітів, чудові композиції з яких діти розмістили біля учительської кімнати і присвятили своїм наставникам. На видних місцях розміщені стенди „Образ учителя у  світовому живописі”, „Новітні архітектурні будівлі навчальних закладів у світі”, висловлювання відомих людей про вчителів, а також теплі побажання в їх адресу від вихованців. Одне із них звучить так:

         Вчителю милий, вітаємо щиро,

         Зичимо щастя, здоров’я і миру,

         Квітів, цукерок, відмінників зграю,

         А на перерві – горнятко із чаєм,

         Буднів насичених, та не тривожних,

         А на добро набагато помножених.

         У вестибюлі ще задовго до початку уроків зібралися одинадцятикласники. Вони тепло вітали вчителів зі святом і вручали їм виготовлені своїми руками сувеніри.

         Після уроків найстарші школярі запросили педагогів у актовий зал, де і відбулося вчительське свято.

         ... Звучить музика. Один за одним на сцену виходять учні одинадцятих класів, у слід за ними  - першокласники з кульками  - серцями, які вони після теплих слів про важливість учительської праці та пісні про осінь у виконанні Яни Паук подарували вчителям.

         Далі майбутні випускники дякують педагогам за те, що вони навіть подумки не зрадили нелегкої вчительської справи, за те, що відкрили їм справжнє щастя бути людиною, за те, що прощають усі дитячі помилки та витівки, за те, що навчили розпізнавати добро і зло, щирість і підступність, багатство душі і духовну убогість і за те, що люблять своїх вихованців такими, якими вони є.

         Прозвучала пісня – подяка вчителям, потім був проведений жартівливий урок фізкультури. Зацікавила присутніх і притча про найкращу школу, яку шукав дідусь для свого онука. Майстерно були звграні сценки „Телефон” та „Вчительські сни”.

         Не обійшлося   і без музичних вітань. Їх подарували вчителям Олег Лаба, Соломія Маковецька, Яка Паук та група учнів.

         Хорошому настрою педагогів сприяло відео, на якому знайшли відображення цікаві моменти зі шкільних буднів педагогів.

Тепло вітав учителів з професійним святом директор школи Сергій Мороз. Він також вручив групі вчителів нагороди відділу освіти.

         На вчительському святі були присутні і колишні вчителі, які перебувають на заслуженому відпочинку: Людмила Ладанівська, Людмила Дрозда, Галина Рубан, Петро Турко.

         Свято, підготовлене для педагогів  одинадцятикласниками та учнями 1-А класу вдалося на славу!  Багато зусиль до його організації приклали вчителі Людмила Паук, Вікторія Лутчин, Ірина Іщенко, Світлана Шаламай та педагог-організатор школи Наталія П’ятницька.

                                 Владислав Плебанський,

                                     президент учнівського парламенту

                           Пустомитівської ЗОШ № 1 І-ІІІ ст.

ГАЛЕРЕЯ  СВЯТА

bottom of page